https://youtu.be/l-MsN6ogxzU?si=JOSDqBCy1pqQBDQV

На диво цікава передача ТБ Торонто. Марсі Шор і Володимир Єрмоленко розмірковують про популярність нових фашистів у світі і їх характерні риси. Але цікавіше - про причини.

Єрмоленко напрочуд чітко їх пояснює (з посиланням на Ханну Арендт і Славоя Україні Жижека). Десятиліття панування економічного лібералізму (кінець ХІХ - початок ХХ ст) чи неолібералізму (сьогодні і від часів Рейгана) призвели до зростання радикального економічного розшарування, відчуття ізольованості, обкраденості і непевності у майбутньому для величезної маси людей. Ліберально-демократичний дискурс про рівні можливості на практиці виявляється цинічним для мільйонів і мільйонів бідних людей. А колоніалізм (100 років тому) чи ресентимент щодо втраченого великого минулого (сьогодні) обгортає це в ксенофобію. Все так.

Росія - це найуспішніший фашистський проєкт наших днів. Вона є орієнтиром і союзником для абсолютної більшості ультраправих у світі. З фінансово-корупційних, але й ідеологічних причин.

Україна сьогодні - це глобальний антифашистський фронт. І Єрмоленко наприкінці мудро каже, що ми можемо представити світу приклад поєднання національної ідентичності і певного універсалізму. Це, насправді, ортодоксальний лівий тейк, я з ним абсолютно погоджуюсь. Але далі Володимир каже про патріотичний лібералізм… again. Я думаю, причина тут саме дискурсивна, ми (ви, вони?) боїмося визнати, що шлях до поступу (та й виживання України) веде наліво. Нам треба відрефлексувати і переозначити цю категорію.