Удручає не стільки начебто неможливість демобілізації. А небажання політичного класу (за окремими винятками) навіть рухатись у цьому напрямку, розробляти якісь напівміри.

Найтяжче, найсутужніше піхотинцям. Хоча ворогів кожен з них нащолкає і не найбільшу кількість. Їм потрібно надавати усі соціальні плюшки в першу чергу і вони повинні бути вищими, ніж у інших. Про шану і глорифікацію я вже казав. Нагороди для піхоти повинні відрізнятись від нагород іншим бійцям і тиловикам.

Але є один дуже важливий і конкретний крок. Департаменти і відділи мали б його розглянути і подумати про технічні моменти, виключення, правила і т.д. ВСТАНОВЛЕННЯ ГРАНИЧНОГО СТРОКУ СЛУЖБИ У ПІХОТІ. Після цього людина, звісно, могла б написати рапорт і залишитись. А могла б піти на додаткове навчання і нову спеціалізацію. З таким досвідом ми б отримували дуже толкових спеціалістів.

Соціальна справедливість потрібна не (тільки) тому, що про це каже християнство, іслам, соціалізм, лібералізм, націоналізм. А тому, що від її рівня залежить стабільність системи.