Навчи мене забути 💙

– Мені здається, ти все-таки налаштована серйозно.

– Так, – відповідаю вже без вагань. – Дуже. Я думала про це в літаку, потім – дорогою додому, потім – у батьків. Таку можливість я не хочу втрачати. Навіть якщо буде складно, навіть якщо доведеться перебудувати половину свого життя. Я хочу спробувати.

– Тоді я радий.

– Тільки не поспішай радіти. Я ще нічого остаточно не підтвердила.

– Але ти вже говориш “коли я приїду”, а не “якщо”.

Я завмираю.

От хитрий італієць.

– Ти чіпляєшся до слів, – фиркаю. 

– Професійна звичка.

– Ти дизайнер, – додаю. 

– Саме тому уважний до деталей.

https://booknet.ua/book/navchi-mene-zabuti-b456522