Texty.org.ua

"Танки відійшли в минуле". Цю думку часто повторюють, але від цього вона не стає менш хибною.

І справді, коли почалася "війна дронів", танки втратили свою передову роль на сучасному полі бою. Паралельно з цим в українських військах почалися процеси, які призвели до ще більшого обмеження спроможностей танкових підрозділів. Танки втрачали в необдуманих атаках, танкістів відправляли в піхоту, навчати нових танкістів ставили непідготовлених людей. Зоопарк з танків, не пристосованих до нинішніх бойових дій, збільшується, кількість протитанкових засобів зменшується. Ми докладно описуємо ці та інші проблеми, які призводять до нашого значного ослаблення в цій сфері.

Однак втрата передової ролі танків не означає, що їх не можна ефективно використати в майбутньому. І ворог про це знає.

Вивчення дій росіян свідчать про те, що вони готуються до танкових проривів. Зараз ми сміємося, коли окупанти йдуть в атаки на танках і зазнають втрат від наших дронарів. Але це тільки розвідка боєм, яка дозволяє вивчити "час життя" старих танків на полі бою. За лаштунками створюють "танковий кулак" з нових, гарно оснащених та боєготових танків, застосування яких може суттєво вплинути на хід війни.

Детально про цю загрозу - в нашому матеріалі: https://texty.org.ua/articles/118298/

"Сьогодні виспимося, бо приїхав Кіт Келлог". Приїзди американського генерала до Києва зазвичай супроводжувалися мемами й доброзичливими жартами. Ці жарти смішні, бо правдиві.

Російські обстріли Києва припиняються не тільки під час візитів Келлога. Texty.org.ua спільно зі Стратком ЗСУ проаналізували архів повітряних тривог у Києві від початку 2026 року. Дані свідчать про те, що під час візитів американських та європейських посадовців обстріли й справді суттєво зменшувались або взагалі припинялись.

У цьому матеріалі є інфографіка, яка показує, як це було під час приїздів Урсули фон дер Ляєн і Антоніу Кошти, лідерів європейських країн, американських переговірників і навіть принца Гаррі.

"Приїхав принц, дівчата, сьогодні всі спимо голі", - жартували у мережах. У цій статті ми також зібрали посилання на різні добірки жартів. Читайте за посиланням і дивіться інфографіку: https://texty.org.ua/fragments/118326/

Мільйони українських переселенців після втрати рідного дому зіткнулися зі щоденними питаннями: де жити, якщо орендувати квартиру чи будинок надто дорого, а придбати немає за що.

Особливо гостро це питання стоїть перед людьми старшого віку.

Ми поговорили з кількома родинами, які жили в достатку, але залишили все нажите і виїхали з регіонів, до яких упритул наблизилася війна, та оселилися в більш безпечних місцях України. Хоч яким би важким не було життя цих людей - безнадії й відчаю вони не відчувають.

Серед наших співрозмовників - чоловік, який отримує велику шахтарську пенсію, але на новому місці вийшов працювати на завод, бо хоче власне житло. Жінка, яка була педагогом і ніколи не знала, що таке город, а тепер займається рослинництвом і волонтерить. Сім'я, яка відновила свій бізнес - хоч і в менших масштабах - і забрала з собою батьків.

"Не розумію, коли люди кажуть: “Ми нікому не потрібні”. Насамперед ти потрібен собі, своїй родині, державі. Треба брати відповідальність за життя у свої руки. У мене таке гасло: якщо у важкі часи ти не стаєш частиною вирішення проблеми, то автоматично стаєш частиною самої проблеми", - каже одна з наших співрозмовниць.

Читайте їхні історії за посиланням: https://texty.org.ua/articles/118248/

Це історія про те, як росіяни "проспали" український контрнаступ, який тривав кілька місяців поспіль.

Зараз може складатися хибне враження, що дії, які проводять наші сили північніше Лимана, відомі як операція "Вівальді", розпочалися лише нещодавно. Однак це не так: усе почалося ще в 20-х числах травня.

Саме тоді французький OSINT-аналітик і картограф війни в Україні Клеман Молен помітив присутність українських військ на Лиманському виступі. Західні геолокатори, які роблять фото- та відеоверифікацію подій на українському фронті й викладають свої дані в соцмережі Х, підтвердили його здогади: українці почали відновлювати контроль над територіями.

А далі сталося дещо дивне. Західні осінтери та геолокатори уже в червні припинили публікувати інформацію з цього напрямку. Попри те, що український наступ тривав.

Це пояснюється тим, що низка російських осінтерів, яких читають в Міноборони РФ, не завдають собі праці самостійно верифікувати події на фронті. Вони просто крадуть інформацію в західних геолокаторів і починають бити тривогу, якщо бачать загрозу для окупаційних військ. Слідом за цим Генштаб та МО РФ починають "вживати заходи".

Неможливість вкрасти - це перша причина, чому Путін "брав Святогірськ", поки його 20-та і 25-та армії терпіли розгром значно східніше, на Лиманському виступі. Є й інші причини. Докладно про них - в нашому матеріалі: https://texty.org.ua/articles/118332/yak-rosiyan-poshyly-v-durni-chomu-rosijskyj-henshtab-misyacyamy-ne-znav-pro-ukrayinskyj-nastup-poblyzu-lymanu/

"Україна - failed state". Ця пропагандистська казка у виконанні російських дезінформаторів стара як світ.

На Росії палають НПЗ і склади, її флот тоне в Чорному та Азовському морях, вона не спроможна забезпечити усіх своїх громадян бензином. Україна не фейлить в тому, щоб завдавати ударів, які призводять до цих наслідків. Але у мріях російських пропагандистів (та їхніх українських підспівувачів) ми все ще failed state.

Ось яку логіку просували ці самі підспівувачі минулого тижня: Росія страшно, жорстоко б'є у відповідь за свої склади Wildberries. В Україні спорожніли полиці магазинів, люди стоять в кілометрових чергах і б'ються, щоб купити хоч якісь продукти. Магазини починають закриватися. Україна - failed state, бо якщо в якійсь країні закрилися якісь магазини - то це, звісно, неспроможна країна.

Щоб усе це припинилося, потрібно, по-перше, перестати бити по Росії (при цьому сама вона продовжуватиме бити, бо треба ж іще помститися за буцімто обстріляних в 2014 році жителів Донбасу). А по-друге, Україна мусить сісти за стіл переговорів, віддати Росії все, що вона хоче, і погодитися з умовами "миру", які вона запропонує.

Гарна спроба, але ні.

Є й інші, значно більш екзотичні та конспірологічні версії щодо "страшного дефіциту продуктів в Україні". Читайте в нашому свіжому моніторингу російської пропаганди: https://texty.org.ua/articles/118301/

Баталія між Львовом і його передмістям, селом Сокільники, триває вже понад рік.

Усе почалося з того, що Сокільники не захотіли входити в громаду "великого Львова", а створили власну об'єднану територіальну громаду. Згодом ця ОТГ вирішила збудувати новий великий житловий масив. Генплан Сокільники ухвалили без видимих порушень.

Львів проти цієї забудови. І це зрозуміло: поява житлового масиву на 14 тисяч людей означає великі проблеми для обласного центру. Це і зростання автомобільного потоку, і корки на Кульпарківській, і необхідність надавати усім цим людям роботу, освітні та медичні послуги, адже в Сокільниках відповідної інфраструктури бракує.

Але замість того, щоб сідати і домовлятися з Сокільниками, розділяти відповідальність, Львів взяв на озброєння досить дивний аргумент: нова забудова заважатиме міжнародному аеропорту "Львів", отже, її слід заборонити. Багато з того, про що говорить міська влада, схоже на крутійство: взяти хоча б те, що буцімто рішення звести новий житловий масив вказує на співпрацю Сокільників з країною-агресором РФ.

Яку б стратегію не обирали сторони цього конфлікту, очевидно, що як і багато інших українських міст та громад, вони потерпають від відсутності нормальних, зрозумілих правил співжиття сусідніх громад.

Чи можна це вирішити за наявним в Україні законодавством? Навряд. Чи навчилися вирішувати такі ситуації в європейських країнах? Так! Докладно про це - в нашому матеріалі: https://texty.org.ua/articles/118164/bez-arbitra-chomu-bytva-mizh-lvovom-i-sokilnykamy-za-zabudovu-symptom-dlya-vsiyeyi-krayiny/

Нещодавно в Польщі трапився показовий випадок. Напади на українців через етнічну належність чи мову вже стали звичними, але цей випадок особливий. П’яний чоловік спочатку хотів прочитати лекцію випадковим перехожим українцям про Волинську трагедію, а потім поліз битися.

Це ілюстрація висновку, який давно напрошується: політичні промови і вимоги до України щодо Волині живлять насильство проти українців на вулицях Польщі.

Хто створив цю ситуацію?

З 1990 по 2010 рік тему Волинської трагедії в польському Сеймі майже не порушували. А потім усе змінилося. Акценти в парламентських промовах стають усе гучнішими, визначення - жорсткішими, вимоги до України - суворішими.

У цьому матеріалі багато інфографіки. Ми показуємо, який шлях пройшли польські депутати від боротьби за слово "геноцид" до вимог до України. Розповідаємо, які партії найбільше просували цю тему, і чому вони так робили. Наводимо список депутатів, які діяли найбільш активно, і показуємо зв'язки деяких із них з російськими та проросійськими колами.

Як у кожної давньої трагедії є причини, імена та прізвища людей, які були задіяні або які її обумовили - так і в кожної нинішньої бійки на польських вулицях є ці причини, ці імена та прізвища. І про них треба говорити. Читайте і дивіться: https://texty.org.ua/articles/118178/vid-henocydu-do-politychnoho-tysku-na-ukrayinu-yak-zminylasya-rytoryka-polskoho-sejmu-za-15-rokiv/

Звідки в українському оборонному бюджеті взялася оця приголомшлива діра в 27 млрд доларів, тобто понад 1 трлн грн?

Перша частина відповіді криється в діях міноборони під керівництвом Федорова: гроші з другої половини року, які планувалися на виплати військовим, витратили на дрони. Сам Федоров визнає, що міністерство так розпорядилося коштами, але підтверджує лише 5 мільярдів доларів.

Друга частина відповіді: ціна війни збільшується. Коли депутати восени кожного року планують бюджет на наступний рік, вони не знають, як буде розвиватися війна. І хоч торік витрати на оборону збільшили, цьогоріч обставини змінилися. До прикладу, Росія наростила свої удари балістикою, щоб їх відбивати, потрібні ракети до Patriot, а це дорого. Ми наводимо ще декілька прикладів у статті.

Чи готова Європа покрити цю нестачу? Можна було б діяти просто і швидко: взяти кошти з траншів, запланованих на наступний рік. Але тоді наступного року виникне ще більший брак коштів. Можна було б покрити російськими грішми, які лежать у Бельгії, але тамтешній уряд не хоче брати на себе ризики, а ЄС не поспішає йти на те, щоб їх розділити.

То який тоді вихід? І що можна зробити, щоб в майбутньому таких ситуацій не виникало? Розповідаємо в нашому матеріалі: https://texty.org.ua/articles/118285/dira-v-27-milyardiv-chomu-vijna-dorozhchaye-shvydshe-nizh-nadxodyat-hroshi/

Уявіть собі: Україна, наші дні. Нелегітимна влада нашої країни веде війну з РФ за території. Зупинятися вона не збирається, бо війна - це можливість красти. Життя українців у цій війні для влади нічого не важать - як і для "друзів із Британії", які нашіптують, що Україна мусить продовжувати війну. Як і для інших західних "друзів", які змовилися не тільки з Україною, а й з Росією про те, що українські землі треба зачистити від українців.

Що за маячня, скажете ви? Ні, не маячня, а картина світу, яку просувала низка українських тіктокерів після візиту Стіва Віткоффа і Джареда Кушнера.

На відміну від кровожерливої української влади, ці доброзичливі тіктокери хочуть миру - причому, будь-якою ціною. Вони здувають попіл війни зі Стамбульських "домовленостей" і кажуть - ну пропонували ж, треба було погоджуватися.

Навіть дивно, що Росія, яка не тільки не просувається, а й втрачає позиції на фронті, яка потерпає від дефіциту пального, дихає димом від своїх палаючих НПЗ і намагається розгледіти свої кораблі під товщею вод Азовського та Чорного морів, все одно невтомно лізе в українське інформаційне поле зі спробами спокусити хоча б частину користувачів соцмереж капітуляцією під виглядом миру.

Ще більша конспірологія і дичина, ніж у тіктокерів - у коментарях на ютубі. Читайте в нашому свіжому моніторингу російської дезінформації: https://texty.org.ua/articles/118259/nasha-vlada-ne-xoche-zakinchennya-vijny-monitorynh-rosijskoyi-dezinformaciyi-za-31-serpnya-6-veresnya-2026-roku/

- Якщо йдеться про збиття реактивних шахедів, то це питання кількох тижнів.
- Оптимістично.
- Давайте місяць. Ну можете написати два. Спойлерів не робитиму. Досвід показує, що краще робити тихо, щоб потім усі сказали "вау".

Така розмова відбулася у нас із військовим експертом Іваном Киричевським, який водночас служить у 413-му полку СБС "Рейд".

Він каже, що протидію реактивним шахедам знайдуть так само, як свого часу знайшли для "звичайних" пропелерних. А збивати їх буде навіть легше. "Це велика габаритна ціль із помітним тепловим слідом. Її легше ідентифікувати радіолокатором", - пояснює Киричевський.

Військовий експерт не згоден з тим, що українська ППО виявилася повністю не готовою до протидії реактивним шахедам. Каже, засоби є, торік Україна отримала від західних партнерів ракет у кількості, що вимірюється пʼятизначним числом. 70% цілей зараз збивають. Щоб ця цифра зросла - потрібне масштабування нових розробок, і українська оборонна промисловість над цим працює.

Водночас, на думку Киричевського, у сфері цивільної оборони теж слід запровадити правильні рішення. В чому вони полягають - читайте в інтерв'ю: https://texty.org.ua/articles/118265/shaxedy-koshmarytymut-kyyiv-shche-blyzko-misyacya-ukrayinski-reaktyvni-zenitni-drony-vzhe-na-pidxodi/

Без права на помилку - і з масою помилок. Так можна описати українську внутрішню політику часів великої війни. Частина з цих помилок призводить до серйозних криз, які тягнуться роками.

Перша криза полягає в тому, що Офіс президента сам генерує проблеми, які потім країні доводиться вирішувати, ще й за допомогою ЄС. Вже двічі ці згенеровані проблеми призводили до вуличних протестів: торік через спробу перепідпорядкування НАБУ, цьогоріч через раптову відставку Федорова.

Друга криза обумовлена занепадом Верховної Ради та слабкістю уряду. Замість того, щоб ухвалювати важливі для розвитку України та вступу до ЄС закони, а потім втілювати їх на практиці, парламентарі граються з суспільством в "добрих депутатів", а уряд просить у ЄС чергових відстрочок.

І третя постійна, системна криза - корупційні скандали. За справою "Мідас" тягнеться справа Ірини Мудрої, далі з'являється "Карфаген", а далі - точно щось буде. Бо це серіал з усе новими епізодами й навіть сезонами.

Ці три кризи остаточно не зникнуть із політичного поля країни. Вони повільно, але методично підточуватимуть владу. Жодну з них не вигадали в Москві, усі є продуктом місцевої еліти та її управлінського стилю - але Москва ними точно скористається.

Кожна з цих криз має свою ціну. Кожної можна було б - і треба було б - уникнути. Докладно про це - в нашому матеріалі: https://texty.org.ua/articles/118233/try-vnutrishni-kryzy-yak-ruchne-keruvannya-poslablyuye-krayinu/

​Друзі, ви багато знаєте про нас, а ми про вас - менше. Тому - опитування.

Разом з іншими виданнями ТЕКСТИ долучилися до ініціативи - професійна організація проводить опитування для медіа і про медіа. Кожне з видань отримає результати опитування, в якому взяли участь його читачі. Нам це дуже допоможе.

Ми хочемо зрозуміти, наскільки добре наше видання служить людям, які ним користуються.

Прохання заповнити максимально чесно. Нам важливий ваш досвід і враження.

Опитування забере близько 10 хвилин вашого часу. Всі відповіді конфіденційні. Актуально до 14.09.

Дякуємо!

https://survey.alchemer.eu/s3/91164898/34cbfec492d0?source=34

Новин про напади цивільних на співробітників ТЦК значно більше, ніж відповідних справ, які розглядаються в судах.

Цей факт ТЕКСТИ виявили під час аналізу матеріалів кримінальних проваджень у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Чому так? Тому що військовослужбовці ТЦК рідко звертаються до поліції, коли на них нападають цивільні. Якщо ж звертаються і провадження таки відкривають, військові часто займають максимально примирливу позицію.

Наш аналіз даних розкриває низку інших фактів:

- справи щодо нападів цивільних на ТЦК рухаються в судах значно швидше, ніж справи про напади ТЦК на цивільних;

- в судах розглядають майже однакову кількість справ про напади цивільних на ТЦК і напади ТЦК на цивільних;

- кількість справ про хабарництво в ТЦК значно більша за кількість справ про напади

- найбільша кількість справ стосується незаконного утримання в ТЦК. Водночас у низці випадків суди доходять висновку, що утримання не було незаконним.

Цей матеріал проливає світло на те, якою є правова ситуація з мобілізацією в Україні, якщо відкинути медійну істерику, російські маніпуляції, емоції та хайп. Ми також показуємо, яким є законний протокол дій поліції та ТЦК під час примусової мобілізації на вулицях чи блокпостах. І пояснюємо, що змінилося б, якби цього протоколу дотримувалися якщо не завжди, то принаймні частіше, ніж це відбувається зараз.

(Без сумнівів, цивільні, яких мобілізують на вулицях чи блокпостах, мають право вимагати дотримання законного протоколу).

Читайте наш матеріал з журналістики даних, і дивіться інфографіку: https://texty.org.ua/projects/118194/

"Нора - єдиний шанс для піхоти вижити".

Так каже командир мотопіхотного батальйону 43-ї бригади підполковник Роман Ковальов.

Класичні бліндажі у кілька накатів і траншеї а-ля Перша світова відходять в минуле. Зараз укриття на позиціях будують зовсім по-іншому. Потрібно закопуватися глибоко, але при цьому точково. Тож піхотинці вручну, метр за метром, риють нори, викопують піземні кімнати й тунелі за принципом "чим довше, тим краще".

Специфіка місцевих ґрунтів обумовлює, скільки зусиль та інженерного мислення треба застосувати. Щільну глину і суглинок копати дуже важко - але коли стіни затверділи, конструкція стає дуже міцною. Чорнозем і лес копається легко, але сипеться - його потрібно постійно укріплювати дошками або мішками з піском. Піски та супіски - справжній кошмар, підземні укриття там не встоять без суцільного каркаса.

Окрема історія - як жити в таких укриттях. Для багатьох військових це має психологічні наслідки, а в декого навіть розвиваються фобії.

"Якщо в піхоти на позиціях немає твердого характеру, а небо затягнуте ворожими дронами за несприятливої погоди для роботи наших БпЛА, утримати нору майже нереально. Ті одиниці позицій, які стоять місяцями, попри підриви протитанкових мін, обстріли та штурми, тримаються виключно на межі людських можливостей", - каже підполковник Ковальов.

Читайте або слухайте на аудіо нашу розмову: https://texty.org.ua/articles/118179/chym-dovshe-tym-krashche-yak-pixota-vyzhyvaye-v-norax/

З 27 по 30 серпня кияни почули повітряну тривогу 46 разів.

- Що тобі допомагає не поїхати дахом?
- Нічого не допомагає!

Приблизно так мешканці столиці описують свій стан у ці дні. Візит американських посланців став лише коротким перепочинком - а після їхнього від'їзду російський руйнівний і небезпечний "спам" реактивними шахедами лише посилюється.

Ми показуємо на графіку, як розподілялися повітряні тривоги в денні і нічні години. Графік майже всуціль червоний.

Чи можна було спрогнозувати, що таке станеться? Так. Та замість швидко шукати протидію, в Україні міняли міністра оборони й уряд в цілому, паралізуючи роботу державної машини. А тепер паралізована столиця, і свіжопризначеному уряду треба щось із цим робити в пожежному режимі.

Тим часом ворог швидко адаптується, вдосконалює свою зброю і посилює терор тилових міст.

Не тільки Києву, а й іншим українським містам, в яких повітряна тривога стала майже постійним явищем, потрібен механізм, який дозволить прогнозувати технологічні загрози і перебудовувати під них систему оборони.

Докладно про це - в нашому матеріалі: https://texty.org.ua/articles/118217/rozshmatovanyj-den-yak-povitryani-tryvohy-paralizuyut-kyyiv/

Якщо вам здалося, що поширення наративів про російські "удари у відповідь" - це скоординована інформаційна кампанія, то вам не здалося.

"Кешбэк от Wildberries"; "Думали, что удары по WB и Озону Россия оставит без ответа?"; "Получается, когда ты бьёшь по РФ, то ты зеркально бьёшь по Украине". Це лише кілька прикладів цього наративу, активно поширеного наприкінці серпня.

"Удари у відповідь" - настільки очевидна й багато разів спростована підміна понять, що не хочеться повторювати. Однак для ширшої картини показуємо, як цей наратив "розпрогресовують" на різних рівнях.

Рівень один: "дзеркальні удари" по складах. Рівень два: кінь Лавров називає обстріли українських міст "абсолютно природною відповіддю на дії України". Рівень три: Росія конструктивна, налаштована на переговори і мир, але мир недосяжний, бо Україна продовжує "зовнішню агресію". Рівень чотири по-геббельсівськи абсурдний: насправді це Україна ще в 2014-му першою почала обстріли - а Росія досі змушена на це відповідати. Бідолашна!

За всією цією сконструйованою альтернативною реальністю чітко видно: українські удари роблять Росії боляче, і вона готова на будь-яку словесну еквілібристику, аби лиш вони припинилися. Тому спроби продати українській аудиторії "дзеркальні удари" триватимуть.

А слідом за ними нам знову і знову пробують продавати капітуляцію "мир за будь-яку ціну". Як вони це роблять в українському тіктоку - читайте в нашому моніторингу російської пропаганди: https://texty.org.ua/articles/118212/keshbek-ot-wildberries-monitorynh-rosijskoyi-dezinformaciyi-v-tiktoci-ta-komentaryax-na-yutubi-za-2430-serpnya-2026-roku/

Скільки коштує "переїхати на зиму в Закарпаття" - не тільки в грошах, але й у зусиллях? А якщо їхати в Чернівці? А якщо в тихий, досить віддалений райцентр на Київщині?

Коли життя в Києві та найближчих передмістях перетворюється на гру в рулетку, виїхати на зиму видається гарним рішенням. Поки не почнеш рахувати.

Наші співрозмовниці Олександра та Анна - жінки з дітьми та тваринами, які вирішили переїхати на найважчі зимові часи до більш спокійних частин країни. І зіткнулися з надвисоким попитом на житло, відповідними цінами та обмеженнями на кшталт "з тваринами не можна".

Інша, Надія, з тими самими "вихідними даними", не була змушена орендувати житло на зиму, бо має дачний будинок в райцентрі. Але й це означає труднощі та витрати: від утеплення до заготівлі дров та чищення комину від сажі.

А ще навіть такий нетривалий переїзд означає, що треба шукати нових лікарів для дітей і для себе, нову перукарню, садочок, школу, нову улюблену продуктову крамницю і хоча б якесь нове коло спілкування.

Який вигляд усе це має на практиці? Які умови можуть отримати люди, котрі хочуть кілька місяців пожити без обстрілів та відключень опалення? Читайте або слухайте в аудіоверсії, що ми з'ясували: https://texty.org.ua/articles/118207/vyyixaty-na-zymu-z-kyyeva-shcho-chekaye-relokantiv-u-selax-chernivcyax-i-na-zakarpatti/

"Люди - це найцінніший ресурс в армії. У підготовку бійця вкладається багато сил, часу і грошей. Люди бачать, що я не розкидаюся ними, і відповідають взаємністю".

Так каже Валідол, командир батальйону "Алькатрас" у 93-й бригаді. Це підрозділ, який складається з колишніх засуджених. Валідол та інші командири таких підрозділів, з якими ми поговорили, тримаються думки, що "складний контингент" - це не виправдання для знущань і жорстокості в армії.

Як і інші командири, Валідол підтримує бійців, коли їм це необхідно, звертається до вищого командування, якщо не може вирішити проблему сам. Але й вдається до невідворотних покарань, якщо бійці пускаються берега. "У нас є справедливість, і це головне. Тому люди знають: накосячив - відповідаєш", - каже комбат.

Валідол, Кіндер та Олексій - командири, з якими ми поспілкувались - діють згідно з принципами Сунь-Цзи та правилами американської армії, хоч ніколи про них не чули й не читали. Вони дійшли до них своїм розумом та досвідом.

Що це за принципи та правила, і чому вони дієві з давніх-давен і досі - читайте в нашому матеріалі: https://texty.org.ua/articles/118182/nakosyachyv-vidpovidayesh-yak-komandyry-vybudovuyut-dyscyplinu-bez-nasylstva/

Багато довгих місяців ми чекали, коли ця інфографіка нарешті стане такою. Мало що нас так потішило за останні дні, як ці дві криві на графіках!

Від самого початку повномасштабної війни ТЕКСТИ відстежували на мапах, як змінюється ситуація на фронті. Згодом ми додали інфографіку, на якій показуємо, як співвідноситься просування росіян з їхніми втратами.

"Ідеальна картина була б така: лінія, яка показує просування росіян, іде рівно; лінія, яка показує їхні втрати, рухається стрімко вгору" - ми часто писали цю фразу в наших оглядах, і ніколи дійсність не відповідала цим очікуванням. Тепер відповідає.

В серпні ми бачимо різкий стрибок російських втрат, у той час як їхнє просування майже зупинилося. Це сталося вже після призначення Драпатого головкомом, хоча справедливо буде зазначити, що позитивна тенденція була помітна вже з лютого, після призначення Федорова міністром оборони.

В цьому матеріалі уважно перегляньте не лише інфографіку, а й мапи. Вони ілюструють, як мало вдалося пройти росіянам попри їхні безпрецедентні втрати: https://texty.org.ua/articles/118167/trend-na-peremohu-rosiyany-na-fronti-majzhe-perestaly-prosuvatysya-a-yixni-vtraty-rizko-zrosly/

P.S. Часто чути суперечку: доповідають чи не доповідають опудалу в Кремлі реальний стан справ. Не знаємо, що там йому доповідають, і чи бачив він співвідношення. Але, мабуть, якимось місцем своєї шкури любитель дебільних історій про косаток відчуває цей тренд - і саме тому хоче закинути в м'ясорубку нові тисячі своїх співвітчизників

Газ буде, електрика - з перебоями, тепло - під питанням.

Такі, якщо дуже коротко, сценарії для цієї зими.

Почнемо з першого. Газ зараз активно закачується в підземні сховища - швидше, ніж зазвичай, адже українська промисловість через блокування логістичних шляхів споживає його менше. Зруйнувати підземні сховища майже неможливо, так само важко повністю зруйнувати газотранспортну систему. Для того, щоб постачати газ, електрика не потрібна: газотурбінні установки працюють на самому ж газі.

Росіяни, ймовірніше за все, знову спробують зруйнувати ТЕС і ТЕЦ, які генерують електрику і тепло, споживаючи газ. Але це не означає повного блекауту: є ще АЕС, і навіть якщо ворог цілитиметься в їхні розподільчі підстанції, постачання електрики можна перерозподілити. Тож, імовірно, найгірший сценарій - електрика за графіками, а не блекаут.

З опаленням все значно гірше. "Перерозподілити" неможливо: зазвичай певний район міста споживає тепло від "своєї" ТЕС або ТЕЦ. Втрата лише однієї великої ТЕЦ означає втрату центрального опалення для тієї частини міста, яка від неї залежить.

Ми знаємо, що ворог буде завдавати ударів. Але є кілька невідомих: наскільки холодною буде зима? З якою часткою російських ударів впорається наша ППО?

У цьому матеріалі розглядаємо сценарії від прийнятного до найгіршого. Читайте, до чого має сенс готуватися: https://texty.org.ua/articles/118171/