Мільйони українських переселенців після втрати рідного дому зіткнулися зі щоденними питаннями: де жити, якщо орендувати квартиру чи будинок надто дорого, а придбати немає за що.

Особливо гостро це питання стоїть перед людьми старшого віку.

Ми поговорили з кількома родинами, які жили в достатку, але залишили все нажите і виїхали з регіонів, до яких упритул наблизилася війна, та оселилися в більш безпечних місцях України. Хоч яким би важким не було життя цих людей - безнадії й відчаю вони не відчувають.

Серед наших співрозмовників - чоловік, який отримує велику шахтарську пенсію, але на новому місці вийшов працювати на завод, бо хоче власне житло. Жінка, яка була педагогом і ніколи не знала, що таке город, а тепер займається рослинництвом і волонтерить. Сім'я, яка відновила свій бізнес - хоч і в менших масштабах - і забрала з собою батьків.

"Не розумію, коли люди кажуть: “Ми нікому не потрібні”. Насамперед ти потрібен собі, своїй родині, державі. Треба брати відповідальність за життя у свої руки. У мене таке гасло: якщо у важкі часи ти не стаєш частиною вирішення проблеми, то автоматично стаєш частиною самої проблеми", - каже одна з наших співрозмовниць.

Читайте їхні історії за посиланням: https://texty.org.ua/articles/118248/