Без права на помилку - і з масою помилок. Так можна описати українську внутрішню політику часів великої війни. Частина з цих помилок призводить до серйозних криз, які тягнуться роками.

Перша криза полягає в тому, що Офіс президента сам генерує проблеми, які потім країні доводиться вирішувати, ще й за допомогою ЄС. Вже двічі ці згенеровані проблеми призводили до вуличних протестів: торік через спробу перепідпорядкування НАБУ, цьогоріч через раптову відставку Федорова.

Друга криза обумовлена занепадом Верховної Ради та слабкістю уряду. Замість того, щоб ухвалювати важливі для розвитку України та вступу до ЄС закони, а потім втілювати їх на практиці, парламентарі граються з суспільством в "добрих депутатів", а уряд просить у ЄС чергових відстрочок.

І третя постійна, системна криза - корупційні скандали. За справою "Мідас" тягнеться справа Ірини Мудрої, далі з'являється "Карфаген", а далі - точно щось буде. Бо це серіал з усе новими епізодами й навіть сезонами.

Ці три кризи остаточно не зникнуть із політичного поля країни. Вони повільно, але методично підточуватимуть владу. Жодну з них не вигадали в Москві, усі є продуктом місцевої еліти та її управлінського стилю - але Москва ними точно скористається.

Кожна з цих криз має свою ціну. Кожної можна було б - і треба було б - уникнути. Докладно про це - в нашому матеріалі: https://texty.org.ua/articles/118233/try-vnutrishni-kryzy-yak-ruchne-keruvannya-poslablyuye-krayinu/