Це здається неймовірним, але одне з головних південнослов’янських свят кожна родина святкує в різні дні!

Слава – свято родинного святого. Її відзначають на честь того чи іншого святого, якого шанує вся родина, а іноді й усе село. Це свято передусім відзначають серби, які живуть у Сербії, Чорногорії, Північній Македонії та деяких інших районах Балкан.

У день Слави вся родина йде до церкви на причастя, а потім збирається за святковим столом, де обов’язково присутні славський колач і коливо. Уся родина молиться за живих і поминає померлих членів роду. До родини, яка святкує Славу, приходять гості, які цього дня власної Слави не відзначають, а святкування може тривати до трьох днів.

Оскільки це родинне свято, сини та незаміжні доньки успадковують його від батька й продовжують шанувати його святого. Заміжня жінка, натомість, починає шанувати святого свого чоловіка.

Існують різні теорії походження цього родинного свята. Основна з них стверджує, що в давнину південні слов’яни відзначали родинами свята на честь своїх божеств, а після прийняття християнства ці традиції пристосували до християнства, замінивши язичницьких богів на святих.

Але існує й красива легенда, яка пов’язує походження свята з османським завоюванням. За мусульманської влади православні серби нібито не могли відкрито святкувати церковні свята всією країною, тому кожна родина обирала собі святого та відзначала його в певний день. На кожному святкуванні, за легендою, був присутній представник влади, який стежив, щоб не відзначалися немусульманські свята. Тому серби, приховуючи християнську традицію, нібито вигадали особливий спосіб виголошення тостів: після нього чарками потрібно було спочатку чокнутися прямо, потім ліворуч і праворуч, повторюючи таким чином контур хреста та символічно «освячуючи» ним стіл і родину.

Слава вважається однією з характерних особливостей сербської культури. Завдяки безперервній передачі від предків до нащадків вона дає змогу визначати родинні зв’язки та походження. Серби могли змінювати свої прізвища та місце проживання, але Слава ніколи не змінювалася.

«Где је Србин, ту је и слава» – «Де є серб, там є і Слава».

Religion and People | підписатися