У 1992 році французьким скаутам було вручено Шнобелівську премію за внесок в археологію. Борючись із графіті, вони стерли два доісторичні зображення.

Якби Шнобелівську премію вручали за внесок у реставрацію, її б точно отримала Сесилія Хіменес.

У 2010 році жінка, будучи парафіянкою храму Милосердя в іспанському місті Борха, з дозволу настоятеля церкви взялася за реставрацію фрески із зображенням Ісуса Христа. Вона не мала жодного досвіду в малюванні чи реставрації картин, але все-таки вирішила намалювати її заново поверх уже наявного зображення.

Результат назвали найгіршою реставрацією в історії. У результаті світ отримав зображення пухнастої істоти, схожої на мавпочку, одягнену в туніку. Спочатку на фресці було зображено євангельський сюжет Ecce Homo («Це людина»), але після реставрації виникла гра слів – Ecce Mono («Це мавпа»). Новій версії фрески дали безліч назв: Христос-мавпочка, Пухнастий Ісус тощо.

Жінка заявляла, що картина була незакінченою, а стан фрески виявили тоді, коли вона поїхала у відпустку. Можливо, якби вона не поїхала, світ ніколи б не побачив цей шедевр.

Оскільки перед початком «реставрації» наявне зображення ніяк не захистили, зняти верхній шар фарби, не пошкодивши нижній, було неможливо. Але, крім того, сама громадськість виступала проти відновлення фрески. Зазначалося, що вона стала набагато цікавішою та ціннішою за оригінал. Суспільний резонанс, увага ЗМІ та реакція в інтернеті підвищили популярність міста й церкви серед туристів.

Гроші від відвідувачів дозволили утримувати церкву, виплачувати зарплату двом гідам і підтримувати літніх людей, які проживали в будинку для людей похилого віку.

Religion and People | підписатися