Здається, це перша книжка за останній час, основна моя претензія до якої полягає в тому, що вона закоротка :)
Я за три вечори проковтнула її, усі 280 сторінок.
Вона капець яка затишна, сюжет не з категорії похвилюватися, що там далі буде, а з категорії поспостерігати із передсмаком "ой, а що зараз буде". Це як перечитувати знайому й улюблену історію, тільки з тією різницею, що ти її ще не читав ;) В сенсі сама історія нова, а от відчуття оті самі. Не знаю, як краще це пояснити.
Муляли в ній мені рівно 2 речі:
- оті спойлерно-перемотувальні вставочки (підозрюю, що через те, що розуміла, як швидко тануть сторінки, і вставки читалися радше не як перемотка нудних подій до цікавих, а як "тіграм в зоопарку не докладують м'яса"). Я б залюбки замість них почитала більше про процес навчання, про те, як Лука експериментує з магією тощо.
- на весь текст зустрілося буквально до десятка дуже сучасних слів, які не пасували до середньовічного сетингу. Тут у мене просто профдеформація ввімкнулася й вимкнутися не захотіла :) Підозрюю, що нормальний читач і не помітив би.

Якщо спитаєте мене за вайб /(оо, як я не навиджу оті всі вайби придумавати знали б ви тільки! але тут легко на думку спало): однозначно Біглівська "Боюся, у вас завелися дракони". В общім, категорично рекомендую!