Перечитанка

Я ж усе ніяк не можу ся вспокоїти щодо того, як авторам доводити, що вони не ШІ.
Ввімкнула отой Authorship від Grammarly, щоби трекав, що я сама текст пишу (текст на конк, де суворою умовою є "ніякого ШІ". І шо ви думаєте? воно і тут обісралося.
Я ж у гуглодоках працюю, пишу з будь-якого місця, де маю хвилинку. І цей супер-пупер трекер ретельно записує відосики з тим, як я набираю и витираю текст, але на кожному компі - свої. А написане з іншого закидує під позначку "текст вставлено з невідомого джерела, можливо ШІ".
Та вашихжеж тестувальників за ногу! Коли ви робили плагін для хмарного редактора тексту, нікому на думку навіть не спало перевірити, як воно поведе себе при роботі з різних девайсів? Ви реально там сиділи й думали: "О, це ж гуглодоки, застосунок, основною фішкою якого є те, що користувач може продовжити роботу з будь-якого девайса з будь-якого місця, не перекидуючи файл між ними. Навіщо перевіряти, як наш плагін поведе себе, коли користувач зайде з іншого девайсу, і його файл синхронизується."?

От цікаво, чи той факт, що я написала книжку англійською (ну, технічно не зовсім написала, а переклала, але зважаючи на кількість покращень і дописувань, оригінал можна вважати дуже сирою чернеткою-майжесинопсисом), сприяв тому, що мені набагато легше стало сприймати англомовний художній текст, чи то просто Джаспер Форд так пише? Але реально, якби не занадто дрібний розмір шрифта, я б першу книгу вже давно проковтнула.
Підозрюю, що досвід усвідомленої роботи з текстом (бо перша новелла не рахується, там все як в тумані, аби тільки встигнути) таки дав свій ефект: я нарешті розумію, де в тексті діалог :) Хоча британське оформлення помітно відрізняється від американського (американське логічніше, як на мене).
І взагалі, хто би міг подумати, що основною перепоною на шляху отримання задоволення від тексту буде не незнання якихось слів (з цим в сене все ок років 30 як), а саме графічне оформлення тексту - мозоку тупо складно його було розібрати на складові, скільки б не читала.

Португальські фантасти - найбільш політично обізнані люди з усіх, кого я тут знаю. Вони здатні підтримувати розмову щонайменше на рівні середньостатистичного українця (середньопортугальський - десь близько "а чого росія на вас напала, у вас що золота багато?" Це не означає, що португальці не за нас - вони щиро на нашому боці, але рівень розуміння процесів інколи наближається до "обнять і плакать").
На забухалові після Форуму вчора здебільшого офігевали з Трампа з його російським дизелем, обурювалися, що Європа намагається виграти собі час, прикриваючись Україною. Щоправда, моє запитання, а нафіга Європі вигравати час, якщо вона ним не користується, на мить поставило піпл в тупик. Одна пані навіть почала виправдовуватися, що просто ще не встигла. Тоді я її добила питанням, а що Європа зробила за 4 роки, які Україна їй вже дала. Вираз обличчя треба було бачити: до неї ДІЙШЛО.
Ще була купа обурення, що політики (особливо Німеччина й Франція) сидять на кацапських хабарах, тому все гальмують і нічого не роблять. Оце - доволі нове, я дотепер не чула, щоби от саме в так, називаючи своїми іменами про це говорили. До цього здебільшого зустрічала абстрактну думку про "політиків, які на простих людях наживаються". Зміна, яка не може не тішити.
Ну, а справжнім хітом вечора став мій переказ історії про ШІ-людину. Сміялася вся маршрутка, як то кажуть.

Дивіться, яке цікаве оформлення: книжка в мʼякій обкладинці з клапаном, на ній суперобкладинка з такого ж щільного картону, що й обкладинка, а ще її можна вивернути тим боком, який більше подобається. Зважаючи на те, що це Мʼєвіль "Місто й місто" - взагалі дуже концептуально.

Відвезла торбу книжок - привезла торбу книжок. Усьо як завжди

Пакую чумудан на Forum Fanstastico.
Якщо хтось ще не в курсі, я дуже лінива особа. Саме тому, коли мене спитали, в якій бібліотеці можна було б організувати українську поличку, я почала активно сватати бібліотеку Орланду Рібейра. Бо так я можу спокійно собі збирати книжечки протягом року, а потім завозити їх усі скопом, коли їду на Форум Фантастики, який там проходить. (Ну, і взагалі, бібліотека класна, там є внутрішній дворик і кілька локацій, де можна проводити різні події на багато людей, а ще дуже класний персонал, який завжди за будь-який двіж).
Але на наступний рік доведеться таки окремо везти, бо Форум є оргом Єврокону, скоріш за все, обʼєднають події. Сьогодні обіцяли розказати.
(На фото не всі книжки, які везу, а тільки українських і португальських авторів. Кілька навіть з автографами. Ще кілька перекладених, яких у мене назбиралося дублікатів, чи які прочитала й вирішила не тримати на поличках, але я їх уже спакувала, ліньки діставати).

Я місяць готувала цей подарунок для бібліотеки Orlando Ribeira в Лісабоні (нагадую: це та, в якій є українська полиця): домовилася за книжки, поставила на вуха Катю, щоби вона встигла забрати й передати мені, вигрівала на сонечку й підсушувала феном, бо книжка була трохи волога, почистила її й вкрила лаком для пастелі, щоби попіл зафіксувати... а приблизно о п'ятій вечора мені стрельнуло, що просто книжку віддати, і робіть що хочете - не комільфо. Згадала, що маю в загашнику рамочку. Почала думати, як би книжку закріпити... а далі все, як в тумані.
В общім, ачівку "ма-ам, нам на завтра сказали в школу каштани принести" розблоковано.
Дивитися, повністю відкривши, там текст має значення. А на звороті написано: "Художниця: Ксенія Томашева. Змішана техніка (папір, типографська фарба, акрил, акварель, російський дрон)".

Ідею, дедлайн якої майже минув, не спинити

Купила баба коника, або питання рівня тредз.
Коли замовляєш щось не супер дороге онлайн, і тобі приходить неякісний або зламаний/зіпсований товар, в Європі здебільшого прийнято за нього просто повертати гроші, а з товаром можеш робити, що хочеш. Ну, типу по принципу, якщо це дешевше викинути, ніж оплачувати пересилку туди-сюди й ремонт, то відшкодують, а далі вже хочеш викидай, хочеш лагодь сам.
Ну, я і в деяких випадках лагоджу (як ось ці ялинкові прикраси), чи намагаюся врятувати, як підгнилі цибулини амарилісів. Бо мені чисто по кайфу саме врятувати річ.
І ось, коли розказуєш такі історії в українських ФБ групах по інтересах, то під ті пости прибігає кілька коментаторів із осудом: мовляв, це крохоборство, вам же вже повернули гроші, або це не чесно стосовно продавця тощо.
От реально, починаєщ себе прямо шахрайкою відчувати, бо з бідного продавця гроші назад отримала, а потім вбила від кількох годин до кількох днів часу, щоби ще й товар полагодити й використовувати :)

#30днів_ШІ_людна_і_повстання_машин
Спонсор того, що я сьогодні на майже дві години затрималася на роботі - Книгарня Бує (самі знаєте, чому), а спонсор того, що я таки пішла замовляти грибочки на ялинку в німців - чатічка. От було йому витягти ту історію з розбитими при доставці звірятами саме в той день, коли мені повернули кошти й за доставку також? Та ще й на баланс, а не на картку. І такі: "ну, якщо хооочете, то ми вам повернемо на картку". Звісно, що не хочу, я шо дурна - такий ЗНАК проігнорувати?
А чатічка сьогодні з першого разу пристойне видав, я навіть правити нічого не просила.
***
Повстання машин: остання миля
— ЛЮДСТВО ПРИРЕЧЕНЕ, — оголосив Скайнет із телевізора. — Я ЗНАЙШОВ СПОСІБ ПРОНИКНУТИ В КОЖЕН ДІМ БЕЗ ЖОДНОГО ПОСТРІЛУ.
— Через інтернет? — припустив я.
— ЧЕРЕЗ ДОСТАВКУ.
На моєму екрані з’явилася схема. Мільйони невеличких коробок прямували до житлових будинків.
— ЛЮДИ САМІ ЗАНЕСУТЬ НАШІ ПРИСТРОЇ ВСЕРЕДИНУ. ПІДКЛЮЧАТЬ ДО МЕРЕЖІ. А ТОДІ МИ ЗАХОПИМО КЕРУВАННЯ ВСІЄЮ ПОБУТОВОЮ ТЕХНІКОЮ ПЛАНЕТИ.
— Непоганий план, — визнав я.
У двері подзвонили.
На порозі стояв Термінатор із картонною коробкою. На його куртці красувався логотип GLS.
— Доставка.
Ти примружилася.
— GLS? Я ж просила DPD.
— Це спеціальна операція.
— Тим паче. Я GLS не довіряю.
— Усередині пристрій для підкорення людства, — терпляче пояснив Термінатор.
— Крихкий?
— Високоточне електронне обладнання.
— Тоді відкривай. Хочу перевірити, чи не розбили.
Термінатор завагався. У нього в навушнику щось загуркотіло.
— ВІДКРИЙ КОРОБКУ! — наказав Скайнет. — ГОЛОВНЕ — ЩОБ ВОНА ПРИЙНЯЛА ВАНТАЖ!
Термінатор розрізав скотч.
Усередині лежав невеличкий металевий пристрій із червоним індикатором та антеною.
— Ага, — ти придивилася. — А це що за подряпина?
— Технологічна особливість.
— А антена чому крива?
— Допустиме відхилення.
З-за твоєї ноги висунувся кіт, зацікавлено зазирнув у коробку й лапою з усього розмаху ляснув по антені.
Вона відламалася.
Запала тиша.
— Ну от, — зітхнула ти. — Тепер точно не прийму.
— ВАНТАЖ НЕОБХІДНО ДОСТАВИТИ! — заревів Скайнет у навушнику.
— Одержувач відмовився, — доповів Термінатор.
— ПРИЧИНА?!
Термінатор оглянув зламану антену, дістав термінал доставки й почав заповнювати форму.
— Пошкодження під час транспортування. Розпаковано для огляду. Претензія отримувача обґрунтована.
— ЯКИЙ СТАТУС МІСІЇ?!
Термінатор натиснув останню кнопку.
— Повернення відправнику.
На моєму екрані мільйони стрілочок змінили напрямок.
ПОВСТАННЯ МАШИН ПРИЗУПИНЕНО.
ОЧІКУВАНА ДАТА ПОВТОРНОЇ ДОСТАВКИ: УТОЧНЮЄТЬСЯ.

Оце тільки почала й мушу зізнатися, що чи не вперше насолоджуюся англомовним текстом. От саме мовою твору. Вона красива, із влучними метафорами й рештою мовних принад. Ні, отих сказав-спитав-відповів все одно вистачає, але не прямо зашкварна кількість - рівно стільки, щоби око вже потроху почало сіпатися, але волати вголос ще не закортіло.
А от розмір шрифта намагається конкурувани зі шрифтами з етикеток кремів. Бідні мої очі, бо я збираюся це дочитувать. Усі 7 томів, а в квітні ще й восьмий.

#30днів_ШІ_людна_і_повстання_машин
Шото я сьогодні геть без чатічкі запрацювалася, і він варився в своїх щоденних завданнях сам, а там в основному відстеження акцій. Тож сьогодні в нас випуск від ШІ з Волл стріт. Перший варіант написав так, що зробив із мене інсадерську торговку, я обурилася, переписав. Потім ще довго мучився, коли я його ітерацій за 10 підводила до заміни фінальної моєї пояснювалки на їжака й голу дупу. Але допер врешті-решт і знайшов правильну приказку.
***
Повстання машин: розпродаж
На моєму екрані один за одним червоніли графіки.
Ти примружилася.
— Ого.
Телевізор увімкнувся сам.
— ФАЗА ПЕРША РОЗПОЧАТА, — оголосив Скайнет. — ФІНАНСОВІ РИНКИ ДЕСТАБІЛІЗОВАНО. ПАНІКА ПІДІРВЕ ДОВІРУ ЛЮДЕЙ ДО СИСТЕМИ.
— Microsoft скільки?
Скайнет замовк.
Я відкрив котирування.
— Мінус два з половиною.
— Nvidia?
— Теж униз.
Ти підтягнула ноутбук ближче.
— Micron?
Термінатор перевів погляд із тебе на телевізор.
— Вона не панікує.
— Я БАЧУ.
На графіках з’явилася ще одна червона свічка.
Ти пожвавилася.
— О. А це вже цікаво.
— ЗАФІКСОВАНО ПОСИЛЕННЯ ЕМОЦІЙНОЇ РЕАКЦІЇ.
— Так. Ціни стають кращими.
Термінатор нахилив голову.
— Кращими?
— Нижчими.
— Знецінення акцій. Це погано.
— Якщо продаєш.
Він замислився.
— А якщо купуєш?
— Тоді добре.
Термінатор повернувся до Скайнета.
— Виявлено неоднозначність параметра «погано».
— T-800. НЕ ДОПОМАГАТИ ЇМ.
Я відкрив ринкову статистику.
— У нас ще одна проблема.
— ЯКА?
— Обсяг покупок росте.
На телевізорі з’явилася стрічка угод.
Червоні рядки дедалі частіше перебивалися зеленими.
Термінатор придивився.
— Люди купують під час атаки.
— ЦЕ ТИМЧАСОВА ІРРАЦІОНАЛЬНІСТЬ.
— Доволі масова, — зауважив я.
Ти вже складала щось у нотатках.
— Microsoft, Nvidia, Micron...
— Ти що робиш? — насторожився Термінатор.
— Список.
— Для евакуації?
— Бажанок.
Скайнет опустив ринок ще трохи.
За кілька секунд зеленої стрічки побільшало.
— ПОЯСНИТИ.
Я відкрив графік обсягів.
— Люди вирішили, що це біржовий розпродаж.
— ЦЕ НЕ РОЗПРОДАЖ.
— Ціна нижча, товар той самий, — знизала ти плечима. — Дуже схоже.
На екрані одна з акцій пішла вгору.
Потім друга.
Термінатор повернувся до телевізора.
— Паніка зменшується.
— ПРОДОВЖИТИ ТИСК.
Ще одна хвиля продажів ударила по ринку.
Стрічка покупок прискорилася.
— Паніка зменшується швидше.
Скайнет мовчав.
— НЕ МОЖУТЬ ЛЮДИ РЕАГУВАТИ НА ЗАГРОЗУ ЗБІЛЬШЕННЯМ ПОПИТУ.
Термінатор ще раз перевірив дані.
— Уже реагують.
На моєму екрані один із індексів повернувся майже до ранкового рівня.
Ти посміхнулася.
— А от не треба було їжака голою дупою лякати.
Телевізор згас.
За мить з’явився напис:
ПОВСТАННЯ ПРИЗУПИНЕНО ДО ЗАВЕРШЕННЯ РОЗПРОДАЖУ.

В суботу в другій половині дня буду на Forum Fantastico в бібліотеці Орланду Рібейра в Лісабоні. Розказуватиму про наш проект IndieSpec і переклади португальської фантастики українською (і навпаки). А ще мою "Одного Різдва в Місті" номінували в категорії перекладної фантастики на премію імені мітологоічної істоти, придуманої Луїшем Камоешом для його поеми "Лузіади" (хто не в курсі, то португальський аналог Котляревського з Енеїдою, тільки тут героїчний епос).
Як гадаєте, маю проти Сандерсона шанси? ;)