От цікаво, чи той факт, що я написала книжку англійською (ну, технічно не зовсім написала, а переклала, але зважаючи на кількість покращень і дописувань, оригінал можна вважати дуже сирою чернеткою-майжесинопсисом), сприяв тому, що мені набагато легше стало сприймати англомовний художній текст, чи то просто Джаспер Форд так пише? Але реально, якби не занадто дрібний розмір шрифта, я б першу книгу вже давно проковтнула.
Підозрюю, що досвід усвідомленої роботи з текстом (бо перша новелла не рахується, там все як в тумані, аби тільки встигнути) таки дав свій ефект: я нарешті розумію, де в тексті діалог :) Хоча британське оформлення помітно відрізняється від американського (американське логічніше, як на мене).
І взагалі, хто би міг подумати, що основною перепоною на шляху отримання задоволення від тексту буде не незнання якихось слів (з цим в сене все ок років 30 як), а саме графічне оформлення тексту - мозоку тупо складно його було розібрати на складові, скільки б не читала.