Owl’s reading vibes 📚

📸😁 Це випадкове фото, але мені подобається.

Вітаю всіх захисників і особливо захисниць зі святом! Вічна пам'ять тим, хто віддав за Україну життя.

Допомагаємо Артурові Дроню зі збром на пікапи для 4-х різних підрозділів Сил Оборони України 👉 https://send.monobank.ua/jar/93nWpvV4on

Честь! 🫡

«Кропива і кістка» провокує мене на кулінарний чорний гумор.

як думаєте, що зробили з куркою, в якій не сидить демон?

🐰«Зайчик» Мони Авад — багатошарова соціальна сатира на дарк академію про шлях митців, що відстоюють свою самобутність, незважаючи на постійну критику, порівняння з іншими авторами, загнаність в рамки «науки за партою» та трендовість. Насичений в міру алюзіями на казки, популярну музику, діснеївські історії, фільми/серіали, і т.д.

🐰 «Ми тебе любимо, Зайчику» повертає мені ту Мону Авад, яку я знаю і люблю з “Rouge”, тому приквел-сиквел, чи що воно таке, мені сподобався значно більше.

Після схвальних відгуків критиків на її дебютний роман, Саманта їде в тур. Презентація завершується викраденням, а на тому самому горищі, де відбувались творчі «сеанси» зайчиків, їй доведеться вислухати кожну ображену дівчину з сокирою, а також, познайомитись з їх «груповою роботою».

🤎Історії дівчат-зайчиків розкривають їх як цинічних жорстоких історичок, яких паяє від заздрощів, можна легко задавити критикою, але скільки б вони не вправлялись, ніколи не стануть мисткинями, якою постає Саманта.

🤎pov Зайчика — мій улюблений btw. Твір, що відокремлюється від автора, стає самостійною одиницею і в залежності від того, кому потрапляє «до рук», так і сприймається. Ну гарно!

🤎Тут підіймається тема творчої кризи, пошуку натхнення/музи, а також розкривається проблема плагіату — «не вкрали, а надихались, ага».

🤎Текст неймовірно затягує, а згадки Стіві Нікс змусили повернути в плейліст пару її пісень.
Поки писала відгук, згадала серіал “Scream Queens”, ото ще плюс до вайбу «зайчиків».

🌟 Можливо через те, що мені байдуже на відповіді «реальність це чи ні, де/хто вигадка чи божевілля» і т.д., бо вони, як на мене, недоречні, він мені так полюбився своєю химерністю 💚

#Owlsbookwhispers

Її сестра-близнючка мертва. А вона займе її місце, щоб знайти вбивцю.
Золота молодь, небезпечні таємниці й правила, які можна порушувати не всім.

Readberry анонсували dark academia трилер💸треба брати

🎙Інтервʼю з Євгеном Товстоногом

📝 Автор роману «Куб», оповідань «Табір» в збірці «Нічний сеанс», «Килим» в збірці «Панічна атака», «Помста» та «Дій зараз, думай потім або помреш» в збірці трукрайму «Я бачу зло»

🏷 Придбати «Куб» тут.
#writer_speaks | Owl’s reading vibes

Мені заборонили вживати «таємничий» в наступному пості, тому воно тихенько поселилося ось тут 💅

Якщо тут є спраглі почитати інтервʼю з автором темних жанрів, готуйте маккофе, чи що? ☕️

На правах міністерки читацьких справ авторитетно заявляю, що Сіммонс ніхєра не знав, що таке насправді терор.

Ходіть донатити.
Тримаймося🫂

вперше за довгий час в руках не книжка, а біляш та майже маккофе капучино безлактозному 😺

цей тиждень я трішки читала, багато нила і спіймала простуду тазашо ☹️ дочитала пару книжок, відгуки на які я навіть не знаю, з чого почати писати… поки що.

нарешті потрапила на клуб по «Чаклунському довіднику з оборонного пекарства» і це надихнуло почитати Кінгфішер, тож почала «Кропиву і кістку».

боже, бережи цю жінку, щоб я мала що читати — це так прекрасно, як завжди 💚

шок! видавництво Уроборос знову порушили закон.

закон мого гаманця «не витрачати більше, ніж заробляєш». але і це не все — хіба законно робити аж настільки красиві книжки?

Мені здається, що кожен колись жив «На вулиці Солоній». Але для кожного вона своя, і називалась відповідно по-своєму. І всі ми десь глибоко в своїй памʼяті оберігаєм ті наївні дитячі мрії та дух авантюризму.

Ніби передчуваючи великі зміни, що чекали нас в майбутньому, і не вміючи їм протистояти, ми як могли відтягували момент дорослішання.

Історію Сявки та Тюби, себто Славки та Адама, неможливо читати без надширокої посмішки, згадуючи до болю знайомі зчесані коліна та ґулі на лобі, пошуки скарбів на горищі, посиділки на паркані за спогляданням сусідського життя та терпкий смак ще зелених яблук. Все це про дитинство, яке частково застало моє покоління — без мобільних телефонів, але з повним ротом цукерок та пригод на п'яту точку.
І хоч читала я, прожила її та сама маленька вразлива дівчинка ще понад 20 років тому, зі своїм дитячим сприйняттям цього світу і з тими людьми, котрі хоч і виховували як могли, але однозначно любили.

Здавалося, що баба житиме вічно і завжди допоможе мені уникнути покарання за надкушені яблука або навіть за щось серйозніше.

Тут немає сюжету, як такого — відчувається ніби гортаєш альбом зі старими фотографіями і кожна прагне розповісти свою історію.

Авторка змогла зберегти та поєднати всі ці найцінніші найдрібніші спогади в одну книжку. Саме тому вона викликала в мене неймовірну тугу за втраченим і водночас огорнула ностальгічним теплом.

Колись ми вже були щасливі, просто забули ❤️‍🩹
#Owlsbookwhispers