Сергей Лямец:»"Не погрожуй Мадяру, попиваючи сік у Фінестраті". Свого часу був легендарний фільм з подібною назвою. Десь так захотілося назвати цей лонгрід, у якому я трохи покопався, хто і чому погрожує "Мадяру", чому загальмувала справа "Карфаген" і до чого тут може бути голова кіберполіції Юрій Виходець.

Почнемо з ринку компромату. Ви напевно є споживачем його "продукції", і це нормально. Доки ви стоїте з боку споживача, все виглядає доволі весело. На фігуранта наводять окуляр мікроскопу та починають викладати певні факти. Залежно від виконання, це може бути правда чи фейк, але частіше за все це упереджений погляд. Упередження може бути революційним, активістичним, антикорупційним, правоохоронним, тощо. Від такого розглядання фігурант має спочатку відчути дискомфорт, а згодом - зробити висновки та змінити поведінку. Якщо він робить вигляд, що нічого не зрозумів, то ринок компромату має певні ноу-хау, аби розуміння таки завітало у гості до фігуранта.

На цьому ринку є свої зірки, аутсайдери й маргінали, корифеї та новачки. Зірки запалюються і гаснуть — згадайте хоча б "Джокера". Змінюються замовники, способи заробітку, технології роботи, ноу-хау. Але більш-менш у всі часи сутність лишається тією самою.

Тепер конкретний кейс. Останнім часом я помітив, що багато уваги приділяється ГО "Нон-Стоп" та її очільнику, колишньому прокурору Кирилу Яковцю.

https://www.rbc.ua/rus/news/zliv-danih-rodichiv-viyskovih-i-shantazh-1790332490.html

Він творчо використав професійний досвід: до медійних атак додав процесуальний тиск. Публікації підкріплюються заявами, скаргами та відкриттям кримінальних проваджень через суд, що одразу стає матеріалом для наступної публікації. Конвеєр працює, а мішень змушена витрачати гроші, час і нерви. Або, як припускають розслідувачі Forbes, платити за "стоп". Forbes провів розслідування діяльності "Нон-Стопу": сотні компаній, сотні судових справ, потік скарг і звинувачень. Видання описало, як організація, за його оцінкою, тероризує бізнес, навело розцінки, які приписують Яковцю ("десятка" на місяць за виконання, кілька десятків за "стоп"), і поставило дуже доречне питання: чому це досі не зупинили?

https://forbes.ua/company/non-stop-problem-800-sudovikh-sprav-proti-340-kompaniy-za-sim-misyatsiv-yak-odna-go-terorizue-ukrainskiy-biznes-i-chomu-tse-dosi-ne-zupinili-10092026-41691

Сама по собі ситуація є видатною через те, що пан Яковець перебуває водночас у двох ролях. Перша - він гравець ринку компромату, і його діяльність (зі слів авторів Forbes) будується як інформаційний тиск. Друга роль - тепер він сам перетворився на фігуранта, як колись герої його розслідувань.

https://www.unian.ua/incidents/mayzhe-1100-sudovih-uhval-za-sim-misyaciv-forbes-doslidiv-aktivnist-go-non-stop-ukrajina-13500030.html

Треба визнати, що разом із такими гравцями еволюціонують і способи захисту від них. Яковець отримав потужну зустрічну обструкцію від військових блогерів. Називати українських військових "терористами", розповідати про Україну як про "концтабір" і повторювати тези, співзвучні російським наративам, перебуваючи в Іспанії, — заняття, яке рано чи пізно привертає увагу людей, котрі цю країну захищають. Наприклад, Роніна, який у матеріалі "З Коста-Бланки відніше: чому біглий прокурор називає військових "терористами" прозоро натякнув Яковцю, що дописи не зникають безслідно.

https://censor.net/ua/blogs/4024948/yak-eksprokuror-yakovets-koshmaryt-biznes-polyvaye-brudom-zsu-ta-zaroblyaye-na-viyini

Ще далі пішов блогер Сергій Іванов, який проаналізував соцмережі дружини Яковця Люсії Барської та встановив, де, за його даними, живе подружжя: апартаменти Camporrosso Village у Фінестраті на іспанському узбережжі. Потім зіставив декларації "антикорупційного активіста" з його способом життя. За 2021–2023 роки Яковець задекларував 57 тисяч гривень особистого доходу, з яких 30 тисяч — державна допомога "єПідтримка". Водночас Іванов показав відпочинок Яковця на Балі та повідомив про Mercedes GLE Coupé й апартаменти площею понад 170 квадратних метрів.

https://www.facebook.