В історії Русі є такий епізод, коли Ізяслав Ярославич був вигнаний з Києва та шукав підтримки в інших державах та династіях на Заході, і одним із таких діячів, що підтримав його владу був Папа Римський Григорій VII.
Про ці події яскраво описує лист Папи від 17 квітня 1075 р., текст якого подаємо нижче:
Gregorius VII, Registrum, II, 74
GREGORIUS episcopus servus servorum Dei Demetrio regi Ruscorum et reginae uxori eius salutem et apostolicam benedictionem.
Filius vester limina apostolorum visitans ad nos venit et, quod regnum illud dono sancti Petri per manus nostras vellet obtinere, eidem beato Petro apostolorum principi debita fidelitate exhibita devotis precibus postulavit, indubitanter asseverans illam suam petitionem vestro consensu ratam fore ac stabilem, si apostolicae auctoritatis gratia ac munimine donaretur.
Cuius votis et petitionibus, quia iusta videbantur, tum ex consensu vestro tum ex devotione poscentis tandem assensum praebuimus et regni vestri gubernacula sibi ex parte beati Petri tradidimus, ea videlicet intentione atque desiderio caritatis, ut beatus Petrus vos et regnum vestrum omniaque vestra bona sua apud Deum intercessione custodiat, et cum omni pace, honore quoque et gloria idem regnum usque in finem vitae vestrae tenere vos faciat, et huius militiae finito cursu impetret vobis apud supernum Regem gloriam sempiternam.
Quin etiam nos paratissimos esse noverit vestrae nobilitatis serenitas, ut ad quaecunque iusta negotia huius sedis auctoritatem pro sua necessitate petierit, procul dubio continuo petitionum suarum consequatur effectum.
Praeterea, ut haec et alia multa quae litteris non continentur cordibus vestris arctius insignantur, misimus hos nuntios nostros, quorum unus vester notus est et fidus amicus, qui et ea quae in litteris sunt diligenter vobis exponent, et quae minus sunt viva voce explebunt. Quibus pro reverentia beati Petri, cuius legati sunt, vos mites et affabiles praebeatis, et quidquid vobis dixerint ex parte nostra patienter audiatis atque indubitanter credatis, et qua ibi ex auctoritate apostolicae sedis negotia tractare voluerint et statuere, nullorum malo ingenio turbare permittatis.
Data Romae, XV Kalendas Maii, indictione XIII.
У ньому він визнає фактичну передачу правлячого трону за згодою Ізяслава до Ярополка під захистом Святого Петра, але важливо те, що у тексті прямо не прописано про процес коронації, однак зустрічаються слова, що прямо позначають королівський статус (rex, regnum, regni).
Насправді, тут ми вступаємо у проблему щодо відображення титулатури на фоні інших правителів, що були йому відомі. Технічно, Папа прирівняв статус Ізяслава та Ярополка відносно інших правителів для дипломатичного розуміння, а тому Папська канцелярія свідомо використала щодо Ізяслава королівську формулу "rex
Ruscorum", а не "dux", що заслуговує окремого аналізу в контексті західної дипломатичної титулатури XI ст.Ба більше, повторне позначення титулу "rex" до Данила прямо фіксується щодо його попередника Василька Романовича, якого теж латинські джерела титулюють як "rex", якщо бути точним, то "rex Lauda(m)eriae". А тому застосування такого роду слів може судити точно про те, що для Пап уже є конкретне розуміння Русі як держави у повному сенсі цього слова, що точно фіксується за Ізяслава Ярославича.
🖋Підписатися | @xhlopoman