– Добрий день, – бурмочу і проходжу до квартири.
– Підеш до мене? – Морозова простягає руки до малої, і Тося, на диво, легко погоджується.
Панночка в мене ніжна й вередлива – їй тільки маму подавай, чужих боїться. А тут – аж побігла.
– Бабусю, тобі ж не можна підіймати важке! – Герман стурбовано притримує доньку. Тося його ігнорує та одразу тягнеться до масивних прикрас.
– Герочко, свій тягар не тяжить, – відповідає бабуся таким голосом, якого я від неї ніколи не чула.
Читайте роман "Не чекай мене": https://booknet.ua/book/ne-chekai-mene-b452965