Коли всі починають розходитися, Марк, не дивлячись у мій бік, йде на парковку. Що відбувається? Прискорюю крок і наздоганяю його.
- Марку, а… ти підвезеш мене додому?
- А повинен?
Він наче здивований. Зупиняюся в збентеженні.
- Ти казав, що ми зустрічатимемося, що ми тепер разом…
Марк піднімає брови, ніби не розуміє, про що я говорю.
- Ні, Танюшо, ти щось неправильно зрозуміла, – каже як маленькій нерозумній дівчинці. – Я не збирався і не збираюся зустрічатися з тобою.
Все вже давно ясно. Тільки не мені та не моєму серцю!
- Але... як же так? А навіщо тоді…?
- Тебе мама не вчила, що хлопці готові будь-якої локшини на вуха навішати дівчаткам, щоб залізти до них під спідницю?
- Але ти казав... І мені здавалося, що я тобі подобаюся.
- Що ти, як маленька? Не варто плутати почуття із потягом. Я своє отримав, ти мені більше не цікава. Це було лише парі.
Кожне його слово дробить мене на все дрібніші частинки.
- Парі? Яке парі?
- Звичайне. Хіба не знаєш, як хлопці сперечаються на дівчат? Ти, до речі, виявилася легкою здобиччю, навіть напружуватися не довелося.
Він усміхається, а мене паралізує. Мозок відмовляється приймати та обробляти те, що надходить до вух.
- Втім, зізнаюся: ти мене здивувала, і я мало не програв. А я страшенно не люблю програші. Але нічия теж непогано, – підморгує. – Тож біжи, вже не дівчинко, Танечко, додому. Настав час дорослішати й вчитися відповідати за свої вчинки. Чула про ефект бумеранга?
Марк каже дивними загадками. Мені б спитати, що він має на увазі, але язик відмовляється ворушитися, а губи розмикатися. Я у ступорі, закам'яніла.
Читайте роман "Дозволь тебе повернути": https://booknet.ua/book/dozvol-tebe-povernuti-b387999