— Що?! Спокусити?! Та ти... Ти... Як ти міг таке подумати? Ти! Самовпевнений і нахабний бовдур! — зарепетувала я обурено, миттєво забувши про образ ніжної і беззахисної квіточки. Моя внутрішня Скарлет упала в глибоку непритомність, а на її місце повернулася розлючена Дарина Коваль. — Та щоб я тебе спокушала?! Та ти мені й задарма не здався! Я просто по-людськи хотіла попросити допомоги, а ти...

Я так різко схопилася з ліжка, обурюючись і розмахуючи руками, що зовсім забула про ті чашки з гарячим чаєм, які сама ж і поставила на край столу. Якось так невдало махнула рукою, що з розмаху зачепила одну із чашок, і вона перекинулася прямо на клавіатуру дорогого і навороченого ноутбука Тарнавського.

— Бляха-муха! — заревів Тарнавський так, що мені аж вуха позакладало.

Він підскочив, схопив ноутбук і різко перевернув його клавіатурою вниз, щоб витрясти рідину, але було вже пізно, бо екран блимнув, ноутбук видав тихий тріск і погас.

— Лавріне, ой мамочко... Я... Я випадково! Я не хотіла! — скрикнула я, хапаючи якийсь рушник, який лежав на ліжку поруч. — Давай я витру!

— Не чіпай! Відійди! — хлопець грубо відштовхнув мою руку.

Його очі зараз метали справжні блискавки, а від грайливого й жартівливого тону не залишилося й сліду. Тарнавський був просто страшний у гніві!

— Випадково?! — закричав він, висмикуючи у мене із рук рушник і гарячково витираючи ноутбук. — Так ось чому ти до мене припхалася зі своїм чаєм, Коваль?! Спеціально приспала мою увагу, почала крутити хвостом, вирячалася на мене, як сова, і це все для того, щоб залити чаєм ноутбук і нашкодити конкуренту?!

👇👇👇
https://booknet.ua/book/pomilka-404-kohannya-b458779