— Я тебе чимось образив?
— Я вранці, вночі інша? Чи сьогодні змінимо порядок?
— Ти чула? Вночі… то була…
— Мені абсолютно все одно, хто то була. В тебе своє життя, в мене своє. — Я зробила крок назад. — І якщо ми вже про це говоримо, я не буду ставати тобі на заваді. Між нами все одно, нічого не може бути. Тому сьогодні я подивлюсь телевізор сама.
Мої ноги відступали, він дзеркально йшов на мене.
— Чому ти знову тікаєш? — гуркіт болю замість голосу. — Ми прекрасно проводили час. Ти дозволила піклуватись про тебе, впустила мене. А зараз…
— А зараз я ставлю крапку, — зупинившись, різко перебила. — В тебе є дівчина, з якою ти можеш проводити час.
— Лія не моя дівчина.
— Нехай так. Та я більше не буду грати в ці ігри. Дякую за твою турботу та проведений час. Але не хочеться бачити, як із моєї спальні вночі вислизають до іншої
Він підійшов так близько, що я знову відчула його парфум. Бергамот, щось м’ятне з нотками амбри.
— Їй потрібна була допомога. Краще було б, якби я лишився з тобою, а її кинув розбиратись з проблемами саму? Вона подзвонила, а не зачинилась за дверима, на відміну від…