— Я вагітна, — видаю правду, мимоволі опускаючи плечі. 
   Хочеться накинути щось на себе, і не лише через холод.
— Від тебе, — додаю навіщось, опускаючи погляд на свої руки, зчеплені у замок.
— Цього не може бути, — каже він, відхиляючись у старому скрипучому кріслі й повільно хитаючи головою.
   Чи варто казати, що ця відповідь — неймовірно далека від того, що я хотіла почути насправді? 
— Тоді я не знаю, як пояснити оце.
   За кілька несміливих кроків долаю відстань від дверей до краю столу й кладу перед ним тест із двома яскравими смужками, який міцно стискала у руках останні пʼять хвилин.
   Погляд Стаса, сповнений недовіри, ковзає від мого обличчя до білого з рожевим довгастого шматочку пластика. Затримується на ньому достатньо надовго, аби змусити мене нервово ковтнути липку слину, перш ніж повернутися до мого обличчя.
  І думаю про те, щоб не забути повернути Алекс гроші за тест.
— Ти маєш позбутися цього непорозуміння.

Де читати: https://booknet.ua/reader/obirayuchi-tebe-b460817?c=5148636&p=1