Розплющую очі й жмурюся від сонця, що зазирає в незашторене вікно. Сонячні промені освітлюють Макса зі спини, пробиваються крізь їжачок його волосся, утворюючи такий собі німб. Милуюся ним.
— Я вже майже звик, що ти на мене кожен ранок витріщаєшся, — бурмоче Макс напівсонно. На його обличчя наповзає лінива усмішка. Він розплющує одне око, а тоді різким рухом перевертає мене на спину та нависає наді мною.
— Доброго ранку, — шепоче, а потім цілує.
Від доторку його мʼяких губ усередині все стискається та перевертається.
Макс цілує неквапливо, ніби у нас попереду ціла вічність, а не звичайний робочий ранок. Короткий поцілунок в губи, ще один він залишає на щоці. Тепер його губи мандрують шиєю, ключицями й спускаються нижче. Вигинаюся на зустріч його губам, дозволяючи їм дражнити й зводити мене з розуму.
— Максе, — стогну та зариваюся руками в його волосся. Тягну до себе, впиваюся йому в губи в нетерплячому поцілунку.
Макс видихає стогін у мої вуста, поглиблює поцілунок. Цілує спрагло, пристрасно.

Читати