— Ти це все зробила?!
— Ну так… А ти бачиш ельфів-помічників?
— Вероніко… Коли? Як?
Я тихо засміялася, підійшла до нього і потягнулася по поцілунок.
— Я люблю готувати.
— А я люблю тебе, — так само тихо відказав Аслан.
Я завмерла, дивлячись в його очі.
— Кохаю, — виправився він, ніжно торкнувся мого підборіддя пальцями, притягнув для поцілунку. Відірвався на мить, повторив: — Я тебе кохаю…
Серце пропустило удар. Видихнула, коли відпустив:
— Я, звісно, знала, що шлях до серця чоловіка лежить через шлунок, але щоб настільки, — спробувала віджартуватися я.

✨Марія Залевська
❤️ "Водійка для Дикого"