Ksenia Kova | пише…

🔤🔤🔤🔤🔤🔤🔤🔤🔤
🔤
🔤🔤🔤🔤🔤🔤🔤🔤🔤

🤩 сцена з майбутнього розділу.

🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩
В 00:00 буде одразу два розділи💋

— І це теж, – легко хмикнула Мирослава. — У психології це описується як емоційне ув'язнення, ізоляція, жорсткий контроль, покарання та повна відсутність свободи волі. Вам сподобається. Особливо тим, хто досі не зрозумів різниці між жартом і публічним приниженням людини.

Я дивився на неї, і мені здавалося, що я ще сильніше божеволію. Вона була такою владною, серйозною і… сексуальною. Кожне її слово, кожен спокійний погляд з-під довгих вій розпалювали в мені дикий інстинкт. Руки в кишенях джинсів стиснулися в кулаки так, що нігті впилися в долоні. Мене аж тіпало від бажання просто зараз грубо перекинути це тендітне тіло через плече і винести з кабінету. Зачинитися десь і трахати її, поки вона просто не зможе ходити.

«Зосередься, – наказав я собі. — Просто постій тут спокійно ще п’ять хвилин і не думай про те, як вона буде стогнати під тобою повністю гола».

Не вийшло. Зовсім не вийшло.

🔤🔤🔤🔤🔤🔤🔤🔤

Трошки вам покажу Свята❣

Новий розділ буде в понеділок 💋

Коментарі до оповідання 🥹😍

🔤же за два тижні ЕФЕКТ САММЕР можна буде послухати 🥹

Це невеличка історія про літо, яке пахне океаном та свободою, про кохання, що сильніше за страх, і про те, що навіть коли сонце заходить, воно залишає світло, здатне врятувати чиєсь життя.

🔤же за 20 хвилин на вас чекатиме новий розділ❗

Там буде трошки хіхі-хаха.


— Тю. Так я ж не кажу тобі виходити за нього заміж чи народжувати дітей. Але поки між вами є ця хімія, чому б просто не піддатися? Плисти, так би мовити, за течією… Танцювати з хвилями, а не опиратися їм. Чи, як кажуть зумери, бути на вайбі та піймати дзен.

Я не стрималась і голосно засміялася:
— Ще скажи мені подихати маткою і розслабитися.

— А оце, до речі, дуже слушна порада, – на повному серйозі підхопила вона.

Ми дивились одна на одну довгу хвилину і зрештою зайшлися щирим сміхом, аж до сліз.

Вам навіть Букнет рекомендує почитати ФОЛ😝

Не ігноруйте голос Всевищного! Беріть, поки найнижча ціна😐

🔤оброго ранку, а Свят і Міра в Бестах🥹

Ви таке бачили, а? Ну які ви лапулічки. Дякую всім!😭❤️

💋 s e x y 17 розділ 🔞

✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨
Купуйте за найнижчою ціною!

🤩Ваша підтримка дарує автору неймовірну мотивацію🖤

🧡Читати книгу — https://booknet.ua/reader/fol-dv-smuzhki-vd-kaptana-b456734 🧡

#випадкованіч #різницяувіці #вагітнагероїня #футболікоманда #гумор #дужевідверто

🤩🔤🔤🔤🔤🔤🔤🔤🔤

— Я вагітна.
— Ти вже повідомила цю новину майбутньому татусю? – обережно запитала Ліна.
— Ні, і не скажу, – випалила я. — Йому не потрібна дитина.

Після розлучення Мирослава знімає номер у готелі й вперше за багато років напивається до безпамʼятства. А вранці прокидається з незнайомцем, чийого імені так і не дізналася. Вона запам’ятала тільки його очі. Різного кольору.

Їй доручають врятувати репутацію університетської футбольної команди, яка більше відома скандалами, ніж перемогами.
А капітан цієї команди – той самий хлопець із готельного номера.

Святослав молодший на десять років. Він талановитий, впертий і живе футболом.
Вона забороняє собі навіть дивитися в його бік.
Але що робити, коли кожну перемогу ви проживаєте разом, а після кожного матчу очима шукаєш лише одну людину?


🧡Підтримати книгу — https://booknet.ua/reader/fol-dv-smuzhki-vd-kaptana-b456734 🧡

🤩🤩Ви — чудо!
🤩🤩Дякую!🧡

🥅🏏🥍🪀🏸🎾🪃до майбутнього розділу❤️


— Я зараз заберу пальці, – прошепотів я їй в губи.

— Ні, не забирай, – видихнула вона.

— Всього на хвилину, Рапунцель. Не хвилюйся, – хмикнув я, страшенно задоволений такою зміною в її поведінці.

Я вийняв пальці й одразу ж схопив її на руки. Мирослава обхопила мене ногами за талію, і я разом із нею вийшов із ванної кімнати.

— Де спальня? – запитав я, важко дихаючи.

— Двері праворуч.

Я з силою штовхнув потрібні двері ногою, поки Мирослава жадібно цілувала мене в шию, залишаючи гарячі сліди. Боже, як же мені цього не вистачало... Я просто сходив з розуму поруч із нею. Вона і справді була моїм наркотиком.



🤩ьогодні він вийде раніше❤️

Трошки візуалізації💓
Ну і одночасно спойлер до розділу, що вийде в 00:00🤫

Тільки для вас 🎞️🎞️🎞️🎞️🎞️🎞️🎞️
до сьогоднішнього оновлення 🎞️

Я спробувала з усієї сили штовхнути його в груди, але він навіть не ворухнувся. Тоді я стисла зуби й з усієї дурі вкусила його за нижню губу.

Льоша зашипів від болю, вилаявся й відштовхнув мене від себе, одночасно розмахнувшись. Його важка долоня врізалася мені в обличчя. Удар обпік щоку так, що на мить перед очима все стало білим, а у вухах задзвеніло. Мене відкинуло вбік, і я боляче вдарилася плечем та спиною об кут дерев’яного комода, сповзаючи на підлогу.

— Ти вже зовсім здичавіла без мене, люба, – процідив Льоша, прикладаючи тильну сторону долоні до прокушеної губи й витираючи краплю крові. — Мені знову доведеться зайнятися твоїм перевихованням.

— Що тут, блять, відбувається? – пролунав знайомий голос з відчинених дверей.


🩷 Читати

— Плачу сто тисяч, якщо ти зараз же відвезеш мене подалі звідси, — ця навіжена накинулась на мене, вхопивши за комір рубашки. Я не встиг нічого зрозуміти, як вона з вітром влетіла на переднє пасажирське сидіння мого “Мерседесу”.
— Що за херня, дамочко? — проричав я. — Ви хто в біса така?
— Слухай, на це немає зараз часу! Рушай, негайно! — вона репетувала так, ніби за нею гналися дикі вепри. Вона була надто налякана, щоб брехати.
Я швидко окинув її оком, оцінюючи обстановку, хоча про всяк випадок завів авто і поглянув в дзеркало заднього виду.
За нею дійсно хтось гнався, а вона була в бісовій весільній сукні з фатою.

— Вони наздоганяють! Рушай, кажу! Хочеш, я віддам тобі зараз же свої сережки, вони дуже коштовні. Хочеш, дам каблучку! — незнайомка почала стягувати із безіменного пальця обручку з діамантом, що був розміром ледь не з цілу фалангу.
Я не знав, хто вона така, але за нею гналось три якихось покидька в костюмах і мені такі приколи нафіг не всрались. Втикнувши передачу, я натис на газ. Вона квапливо зачиняла дверцята, напихуючи білою тканиною авто, але частина довжелезного подолу сукні все одно застрягла між порогом і дверцятами та розвіювалась під час руху вітром.
За кілька секунд моя ластівка гнала під сотню, через кілька кілометрів я уже був на швидкісному шосе, а адреналін поступово наповнював мою кров.

Коли ми почали покидати межі міста на швидкості під двісті, я ударив кулаком в кермо і гучно засміявся. Так! Хіба може бути, щось краще за це? Я відчував, як моє тіло було зібране, і мʼязи всюди аж пекли. Ми нарешті відірвались від “хвоста” і почуття тріумфу застилало очі. Ах***нна в мене видалась пʼятниця.

— Ну то як справи, мала? Маєш плани на вечір? Не проти випити пару келихів винця, познайомитись? Ні? — я тихо засміявся собі під носа. Вона мовчала і втупилась поглядом в дорогу, впираючись доронею в торпеду авто, сидячи боком, в спробах якось опанувати власну сукню з біс його зна якою кількістю шарів фатину. — А ти не дуже балакуча, як для майбутньої дружини. Скажи чесно, це така тема зараз? Бігати в весільних сукнях по місту в пошуках чоловіка?
— Закрийся, я думаю! — почала волати незнайомка.
— А ти надто язиката, як для жінки, що застрибнула в авто до чужого мужика, не здається?

https://booknet.ua/reader/narechena-vtkachka-druzhina-voroga-b451430?c=4985772

🩷🩷🩷🩷🩷🩷🩷 до сьогоднішнього оновлення в Фол

Вставши з м'якого крісла, я відклала ноутбук на стіл і навіщось про всяк випадок простягнула руку й ухопила з полиці статуетку. І від цього стало трохи спокійніше, хоч я й розуміла, що толку з неї небагато. Я б всеодно не змогла вдарити нею нікого. Та й навряд чи зараз маніяки ходять по домівках і стукають.

Я безшумно підійшла до вхідних дверей і обережно глянула у вічко. Те, що я побачила, змусило мене буквально завмерти. Що він робить під моїми дверима? Навіщо прийшов?

Я міцніше стисла статуетку в пальцях і важко видихнула. Витерла вільну руку об штани, порахувала подумки до трьох і повернула замок.

— Ти? Що ти тут робиш? – випалила я замість привітань, і одразу ж впевнено стала в проході, перекриваючи незваному гостю шлях.

Читайте в 00:00 🩷