🥅🏏🥍🪀🏸🎾🪃до майбутнього розділу❤️


— Я зараз заберу пальці, – прошепотів я їй в губи.

— Ні, не забирай, – видихнула вона.

— Всього на хвилину, Рапунцель. Не хвилюйся, – хмикнув я, страшенно задоволений такою зміною в її поведінці.

Я вийняв пальці й одразу ж схопив її на руки. Мирослава обхопила мене ногами за талію, і я разом із нею вийшов із ванної кімнати.

— Де спальня? – запитав я, важко дихаючи.

— Двері праворуч.

Я з силою штовхнув потрібні двері ногою, поки Мирослава жадібно цілувала мене в шию, залишаючи гарячі сліди. Боже, як же мені цього не вистачало... Я просто сходив з розуму поруч із нею. Вона і справді була моїм наркотиком.



🤩ьогодні він вийде раніше❤️