"Екстравагантний роман «Дівчина з ведмедиком» можна прочитати лише як любовний і при цьому дуже багато втратити, адже автор чудово показує зміни в суспільстві, коли змінюється людина, змінюється епоха."
⚖️ Через те, що я один за одним прочитала два романи Домонтовича, не можу їх не порівнювати. «Дівчина з ведемедиком» сподобалася мені набагато більше, ніж «Доктор Серафікус» (відгук тут, якщо пропустили).
Що спільного в романах:
📍 Інтелектуальність, багатошаровість — романи можуть читатися як суто любовні з небанальними трикутниками, а можуть змушувати розмірковувати над серйозними питаннями, відшукувати алюзії, пародії тощо.
📍 Глибоке занурення в контекст епохи.
📍 Чудова мова й прекрасні метафори, особливий авторський стиль.
«Серце моє (— сірий патлатий ведмедик в руках маленької дівчинки —) затремтіло, замоталось. (— Синьоока дівчинка в довгих панчішках, схопивши ведмедика за ногу, розмахує ним з боку в бік. Мати зупиняє дівчинку: "Зинусю, залиши ведмедика, а то його болітиме" — ).»
"Ведмедик сидів, схилившись тулубом вперед і уткнувши морду в стіл. Він дрімав коло книг і зошитів, цей суворий племінний тотем північноамериканських диких лісових Дакотів, — милий кімнатний бог маленьких ніжних і теплих сердець нашої дітвори, що за останні двадцять років покорив їх безроздільно."
«Поетові не потрібні книжки. Він носить у середині себе в потенції можливість усіх книжок усього світу»
Чому роман «Дівчина з ведмедиком» сподобався мені більше:
📍Сюжет динамічнішій та цікавіший, з крутими поворотами та несподіваним фіналом
📍Я краще розуміла мотиви й стосунки героїв
📍Мені більше відгукувалися підняті проблеми:
Зміна патріархальної моделі родини
«— Ти гадаєш, що коли я віддалась тобі, то мова йтиме за шлюб? Ти помиляєшся! Саме тому, що я віддалась тобі, мова й не може йти за шлюб. Я не хочу шлюбу. Я й віддалась тобі, щоб знищити можливість шлюбу. Я хочу робити те, що хочу робити. Я не збираюсь виходити заміж»
Місце та роль жінки в суспільстві
"Для сучасної жінки, що служить, що працює, що приходить зі служби додому стомлена й виснажена, що живе сама й варить чай на примусі, що думає про свою працю й іспити, кохання зовсім не є проблема життя. Воно припадає на «сверхурочні» години."
Пошуки нових сенсів в житті, шлюбі та коханні на зламі епох
"Зіна ладна заперечувати, що в коханні вона шукає кохання, принаймні в тому розумінні, яке цьому слову надавали колись. Через кохання дівчина входить у життя; кохання — прохідний двір, дім з двома дверима: ввійти й вийти."
Стосунки вчителя й учениці з полярними світоглядами
«— А ти запитав мене? А я дала згоду? А ти не думаєш, що та твоя порядність, якою ти пишаєшся, є для мене образа? Ти заздалегідь припускаєш, що я зробила щось ганебне і тепер потребую, щоб хтось захищав мене! Ти не подумав, що коли ти висловлюєш намір своєю порядністю прикрити мою, мовляв, непорядність, ти цим ображаєш мою гідність? Не бійся, я захищатимусь сама. Я залежу від себе, і ні від кого більше. Я хтіла, і я віддалась»
Для мене цей роман на 9 ⭐️ з 10.
Планую ще почитати «Без грунту» — Віра Агеєва та Ростислав Семків вважають його найкращім в автора.
До речі, хотіла поділитися деякими інсайтами з лекції Віри Агеєвої про романи Домонтовича, але без їх читання буде незрозуміло, або вийдуть суцільні спойлери. Тож краще читайте Домонтовича, а якщо потім виникне бажання заглибитися, ви точно знайдете розбори його романів.
Книготерапія 📗Підписатись