Чи може повалений понтифік, якого сучасники таврували піратом, єретиком і розпусником, знайти вічний спокій у самісінькому серці головної святині Флоренції?

Виявляється, якщо вашим особистим банкіром є могутній дім Медічі, неможливого не існує — ані за життя, ані після смерті.

На початку XV століття католицький світ переживав Велику західну схизму: церквою одночасно керували троє суперників. Одним із них у 1410 році став неаполітанець Бальдассаре Косса, який прийняв ім'я Іоанн XXIII. Його біографія скидалася на авантюрний роман: у юності він брав участь у морських баталіях і набігах, через що вороги вперто називали його морським розбійником на папському троні.

Фінал його правління виявився гучним. На Констанцькому соборі (1414–1418) понтифіка змусили зректися тіари. Косса спробував утекти, переодягнувшись у лахміття арбалетника, але його схопили, кинули до замку Гейдельберга та офіційно скинули з престолу.

Здавалося б, на опального владику чекало безславне забуття. Проте в гру вступив Джованні ді Біччі де Медічі. Свого часу Косса зробив скромний банк Медічі головним фінансовим розпорядником курії, і флорентієць віддячив сповна: він виклав за звільнення поваленого папи колосальні 35 000 золотих флоринів.

Косса прибув до Флоренції, схилив коліна перед новим законним папою Мартином V і дожив віку скромним кардиналом. Помираючи у грудні 1419 року, він заповів свої статки Медічі та висловив зухвале бажання — бути похованим у флорентійському Баптистерії Сан-Джованні.

Створення усипальниці доручили блискучому тандему майстрів — молодому Донателло та архітектору Мікелоццо. Скульптори геніально вписали багатоярусну композицію у вузький простір між двома античними колонами баптистерію. Позолочена бронзова постать Косси ніби дрімає на ложі під складками мармурового балдахіна, який висічений настільки віртуозно, що здається важкою парчею.

Справжній скандал викликала епітафія на саркофазі: «IOANES QUONDAM PAPA XXIII...» («Іоанн, колись папа XXIII...»). Папа Мартин V лютував і вимагав замінити титул на «кардинал», аби не легітимізувати самозванця. Але флорентійська влада зухвало відповіла понтифіку словами Понтія Пілата: «Quod scripsi, scripsi» («Що написав — те написав»).

Так колишній антипапа отримав один із перших і найвеличніших надгробків епохи Відродження. А його ім'я виявилося настільки скандальним, що наступний законний намісник Святого Петра наважився взяти ім'я Іоанн XXIII лише через 540 років — у 1958 році.

@istorium_ua