🐀 Як мангусти мали врятувати цукор, але почали знищувати острови

Що станеться, якщо одну екологічну проблему спробувати розв’язати за допомогою іншого привезеного виду? Наприкінці XIX століття плантатори на Ямайці та Гаваях вирішили випустити мангустів проти щурів. Спочатку дослід здавався успішним, але невдовзі нові хижаки самі перетворилися на одну з найнебезпечніших загроз для острівної природи.

Європейські кораблі завезли до Карибського регіону чорних, а згодом і сірих щурів. Вони прибували на торговельних, військових і невільничих суднах, освоювали порти, поселення та плантації. На Ямайці гризуни завдавали значних збитків господарствам, поїдаючи й пошкоджуючи цукрову тростину.

Плантатори використовували капкани, отруту й собак, але контролювати чисельність щурів було складно. У 1872 році власник плантації Вільям Банкрофт Еспеут вирішив випробувати природного ворога гризунів. Він завіз з Індії дев’ять малих індійських мангустів — за поширеними даними, чотирьох самців і п’ятьох самиць — і випустив їх у маєтку Спрінг-Гарден.

Експеримент спочатку визнали успішним. Мангустів бачили за полюванням на щурів, а власники плантацій повідомляли про скорочення шкоди врожаю. Новий метод здавався дешевшим і ефективнішим за постійне використання отрути. Тварин почали розводити й перевозити до інших господарств та островів.

У 1883 році 72 мангустів із Ямайки привезли на острів Гаваї для боротьби зі щурами на плантаціях цукрової тростини. Згодом їх випустили на Оаху, Мауї та Молокаї. Гаваї тоді були незалежним королівством, але цукрову промисловість значною мірою контролювали заможні підприємці американського та європейського походження.

Мангуст певною мірою зменшував кількість щурів, але не міг їх винищити. Головна проблема полягала в надзвичайно широкому раціоні нового хижака. Крім гризунів, він охоче їсть комах, земноводних, плазунів, яйця, пташенят і дрібних ссавців.

Острівні екосистеми особливо вразливі до таких інвазій. На віддалених островах багато птахів еволюціонували без наземних хижих ссавців, тому гніздилися на землі й не виробили ефективної захисної поведінки. Для мангустів їхні яйця й пташенята стали легшою здобиччю, ніж обережні та рухливі щури.

На Гаваях мангусти почали розоряти гнізда наземних і морських птахів, поїдати місцевих плазунів та яйця морських черепах. Вони стали одним із чинників різкого скорочення чисельності гавайської казарки нене, популяція якої до середини XX століття впала приблизно до тридцяти особин. Проте відповідальність лежала не лише на мангустах: птахам загрожували також полювання, знищення середовища, собаки, коти та інші завезені тварини.

Від нового хижака постраждали й гавайський буревісник та інші птахи, що гніздяться на землі або в норах. На Кауаї, де постійна популяція мангустів не сформувалася, шанси деяких місцевих видів на виживання виявилися вищими.

Подібні наслідки спостерігали й на Ямайці. Мангустів пов’язують зі скороченням чисельності місцевих плазунів, зокрема ямайської ігуани. Цей вид десятиліттями вважали вимерлим, доки 1990 року невелику популяцію не виявили знову. Сьогодні ігуан охороняють від мангустів, здичавілих котів, собак і свиней.

Отже, острови отримали не заміну однієї проблеми іншою, а дві інвазії одночасно. Щури не зникли: вони добре розмножувалися, користувалися сховищами та залишалися важливою загрозою врожаям і природним екосистемам. Поряд із ними утвердився ще один успішний і всеїдний хижак.

Нині малий індійський мангуст, або Urva auropunctata, внесений до переліку ста найнебезпечніших інвазійних чужорідних видів світу. Його популяції існують у Карибському регіоні, на Гаваях, Фіджі, Маврикії та в деяких інших частинах світу.

Боротися з мангустами складно. Природоохоронці використовують пастки, приманки та спеціальні огорожі, що не пропускають хижаків до місць гніздування. На Гаваях ввезення, перевезення, утримання й випуск цих тварин суворо обмежені законом.

@istorium_ua