Якщо довго вдивлятися в книгу, то можна її прочитати. Або заснути. То вже як пощастить.
Канал про індивідуальний, подекуди глибоко інтимний читацький досвід. Тут можна зазирнути за лаштунки формування однієї приватної книгозбірні. Моєї. Отже, у мій світ.
21 вересня 2016 року в аеропорту Вільнюса раптово помер видатний литовський філософ і політолог Леонідас Донскіс. У нього трапився серцевий напад. І так невеликий народ Литви втратив чільного інтелектуала, депутата Європарламенту, який поряд з Томасом Венцловою був чи не найупізнаіанішим литовським науковцем гуманітарієм.
Деякі ЗМІ писали, що він чекав рейсу в Україну, проте згодом стало відомо, що філософ насправді мав вилетіти до Санкт-Петербурга, де були заплановані його публічні лекції з нагоди виходу нової книги.
Така ось зла іронія життя.
В Україні виходили в перекладі аж шість його книг (дві з яких я навіть в очі не бачив), три з них були написані спільно з Томасом Венцловою та Зиґмунтом Бауманом. І це та генерація європейських філософів-лібералів, для котрих розпад тоталітарного радянського блоку був звільненням від найбільшого зла. Натомість не меншого зла в особі Путіна вони не помічали впритул. Сумно, що Донскіс не мав змоги переосмислити нову дійсність.
Сидів і читав надворі в тіні горобинового дерева, повз пролітали сонечка, в траві бавився рудий котик, а листя осики за парканом то шелестіло, то затихало раптово. Запах розчинної кави провіщав солодкі ковтки свободи з книжкою. Осінь
Зрозумів, що маю прекрасне життя. Навіть якщо ось така прекрасність триває щонайбільше двадцять хвилин.
Поговорили на днях із командиром взводу підтримки і таки згадали, які саме мої книги згоріли на позиціях, по яких вдарив шахед. І якщо з перекладом On TyrannyТімоті Снайдера російською вийшло навіть іронічно, то Homo ludendГейзінги, Плинні часиБаумана... Ех...
Плинні часи знайшов на Віоліті за 450 грн, а от книга Йогана Гейзінги, яку я так і не встиг прочитати, від 1300 грн і до 3-4 тисяч. Сумніваюся, що я купуватиму собі її знову за такі гроші.
Які я висновки з цього зробив? Правильно: позичив командиру взводу нову партію книг, раз старі згоріли 😁 Цього разу десь у поля поїхали Викрадений Захід, або Трагедія Центральної ЄвропиКундери, Суспільство втомиБьончхоль Хана і Руїни БогаКейт Аткінсон.
У командира взводу хороший смак на літературу ☝️ А в мене — хороші запаси.
Цього дня — 15 вересня 1946 року — минає 80 років з дня народження своєрідного та недооціненого українського письменника Івана Корсака.
Волинянин (народився у с. Заболоття, де я, на жаль, так ніколи досі й не побував), котрий зробив для української літератури не менше, ніж для самої Волині. Вдихнув нову силу в українську історичну прозу після заходу зірки Іваничука — як письменник, заснував і тримав на плаву знакову для Волині газету Сім'я і дім (о, це такі спогади з мого дитинства!) — як журналіст, а ще відстоював демократію як регіональний політик. А знаєте що ще? Ні, я не про премію його імені за найкращу історичну прозу. Я про те, що його син — співзасновник наймасштабнішого українського музею сучасного мистецтва. Того, що імені Корсаків, так.
Я маю кілька книг Івана Корсака, проте найцінніша з них — друга в доробку, яка вийшла в облдрукарні 1990 року, збірка оповідань Покруч. Долучаю фото з Віоліті, бо саме там (і саме цю☝️) купив книгу, якої зі мною, ясна річ, немає.
