«Одіссею» називають одним із найдавніших літературних описів ПТСР. Однією з центральних сюжетних ліній є те, що після десяти років війни Одіссей не може  повернутися до свого колишнього життя.
Для тих, хто ще не дивився фільм і вже не дуже пам’ятає сюжет, не буду спойлерити, але загалом в «Одіссеї» показано, як герой протягом багатьох років страждає від наслідків війни й намагається знову повернутися додому фізично та психологічно.

Психіатр Джонатан Шей написав про це книгу Odysseus in America: Combat Trauma and the Trials of Homecoming, у якій порівнює досвід Одіссея з досвідом ветеранів війни у В’єтнамі. Різні пригоди героя він читає як метафори проблем, із якими стикаються ветерани:
- сирени - навʼязливі спогади про війну;
- лотофаги, народ, чия їжа змушувала мандрівників забути про дім і відмовитися від повернення, - бажання заглушити біль і забути пережите, зокрема за допомогою алкоголю чи наркотиків;
- довга дорога до Ітаки - метафора складного повернення до цивільного життя.
- феаки, які в поемі є заможними безтурботними цивільними - нерозуміння між тими, хто воював, і тими, хто не переживав бойові дії;

Ось тут більше про це.