Працюючи в лабораторії сну, часто питають, наскільки можна довіряти різним популярним трекерам сну, таким як смарт-годинники та кільця, наприклад Oura Ring.

Загалом їх також використовують у дослідженнях сну, але з певними застереженнями щодо точності. Тут уже треба оцінювати, наскільки кількість може виправдати якість. Такі трекери дуже прості у використанні й дозволяють дослідити велику кількість людей одночасно - на відміну від виснажливих ночей у лабораторії, де експериментатор повинен залишатися для 1–3 людей і всю ніч стежити за приладами.

Разом із тим і годинники, і кільця дають змістовні дані, але їхня точність є компромісною. Полісомнографія залишається золотим стандартом вимірювання сну: вона, зокрема за допомогою ЕЕГ, дозволяє досить точно визначити, чи людина спить і в якій фазі сну перебуває. Натомість трекери не вимірюють активність мозку напряму, а роблять висновки за непрямими показниками: рухом, пульсом, варіабельністю серцевого ритму та диханням.

Якщо коротко, головний висновок такий: трекери сну можуть бути корисними, але їх не варто сприймати як точний медичний інструмент. Вони досить добре визначають, коли людина загалом спить, але гірше помічають нічні пробудження, особливо якщо ви просто лежите нерухомо. Через це вони можуть завищувати загальний час сну й недооцінювати, скільки часу ви насправді не спали вночі.

Ще обережніше варто ставитися до даних про фази сну - наприклад, скільки у вас було глибокого сну чи REM. Тому найкраще використовувати трекер щоб бачити загальні тенденції: чи змінився режим, чи стало менше сну, чи впливають на нього стрес, подорожі, алкоголь, кофеїн або пізній відхід до ліжка.

Ось непогана стаття на цю тему.