Знайшов у галереї відео за березень 2025 року. Тоді, докладаючи великих зусиль, через нестерпний біль я встав на ноги й почав потроху ходити, а потім мені зробили операцію на нервах — і стало ще гірше. Я знову сів у крісло колісне, був дуже пригнічений, але наприкінці відео сказав: «Ну нічого, скоро буду бігати».

Не скоро. Декілька днів тому я щось психанув, накрутив швидкість на доріжці й побіг. Пробіг 2,5 км, думав, що наступного дня не зможу нормально ходити, але наступного дня пробіг 3,2 км. Ще через день біг швидше, пробіг 2 км. Я й раніше бігав, але зовсім небагато, тому можна сказати, що бігати я почав у жовтні 2026 року.

Півтора року минуло після того відео. Рік я пив сильні знеболювальні, від яких відчував слабкість, сонливість та пригніченість. Близько півтора року пив «Лірику», щоб спати ночами й не прокидатися від судом у ногах і болю. Декілька курсів реабілітації. Декілька місяців тренувань у спортзалі, іноді по шість днів на тиждень.

Я побіг.

На жаль, не існує чарівної пігулки. Не існує найкращого лікаря, який усе знає. Не існує найлегшого та найшвидшого способу досягти мети. Існують планування, тренування, здобуття знань та досвіду. Існують регулярні дії, які протягом тривалого часу дають потрібний результат. Усе в цьому житті треба брати, нічого ніколи саме не впаде на голову. Подарунка від Святого Миколая під ялинкою не буде. Буде робота, яку треба виконати.