Після цієї новини я остаточно переконався в тому, що в Міністерстві у справах ветеранів працюють недорозвинені.

Якщо ви не в курсі: програму «Ветеранський спорт» призупинили, тому що на неї закінчилися гроші. Попит на програму виявився значно більшим, ніж прогнозувалося на початку року.

Міністерство у справах ветеранів не змогло спрогнозувати, що якщо щоквартально витрачати з річного бюджету більше, ніж заплановано, то до кінця року грошей не вистачить. Вони дійсно не змогли до цього додуматися, якщо врахувати, що про зупинку програми повідомили в останній момент — 1 жовтня, у День захисників і захисниць України. Я не думаю, що то був навмисно запланований подарунок, — вони просто розпіздяї.

Люди, які через відсутність власного інтелекту не додумалися попросити штучний інтелект зробити розрахунок витрат, заявляють, що допомагатимуть тим, хто дійсно займається спортом.

Яким чином вони дізнаватимуться, хто дійсно займається спортом, а хто ні?

У цьому не було б проблеми, якби розрахуватися грошима, що надійшли на картку за програмою «Ветеранський спорт», можна було виключно в спортивному залі. Але це не так. Багато людей купують за ці кошти — 1500 грн на квартал — спортивне харчування та вітаміни. Є магазини, які підлаштувалися під торгівлю цими товарами саме за програмою «Ветеранський спорт».

Завдяки кому з’явилася ця можливість? Та завдяки Міністерству у справах ветеранів і з’явилася. Це ж вони ухвалюють рішення, у яких установах ветеран може розрахуватися цими грошима, а в яких — ні.

Відповідно, Міністерство у справах ветеранів спочатку саме створило ситуацію, за якої незрозуміло, хто дійсно займається спортом, а хто лише купує спортпіт із вітамінами, а зараз там якимось чином шукатимуть правдиву інформацію.

Наприклад, декілька місяців тому я оплатив за програмою «Ветеранський спорт» абонемент у зал. Це найдешевший зал у моєму районі, на інший цих грошей не вистачить. Зал хуйовий. По-перше, там крутять російські відео. По-друге, він відповідає своїй вартості.

Я почав ходити в інший зал, який коштує утричі дорожче. На це я витрачаю власні кошти. Оскільки за зал я розраховуюся сам, у мене залишається 1500 грн на квартал за програмою «Ветеранський спорт». На ці гроші я купив собі 1,5 кг ізотоніка.

Питання: до якої категорії користувачів програми мене може віднести Міністерство у справах ветеранів?

Ба більше, вони там настільки йобнулися, що хочуть з’ясувати, хто почав займатися спортом завдяки програмі «Ветеранський спорт».

Я вважаю, що це свідчить лише про те, що чиновники у справах ветеранів максимально далекі від розуміння проблем ветеранів.

Особисто я почав займатися спортом через відсутність будь-якої нормальної системи фізичної реабілітації для ветеранів. Та система реабілітації, яку мені пропонує держава в межах цивільної системи охорони здоров’я, мені не підходить. Я її переріс. Я вийшов на інший рівень: роблю жим ногами з вагою 100 кг і ходжу по доріжці протягом години, а під час реабілітації в державному медичному закладі мені пропонують займатися з гумкою й кулькою, тому що в них більше нічого немає.

При цьому я зобов’язаний проходити цю імітацію реабілітації, щоб продовжити строк інвалідності.

Головна проблема політики в нашій державі полягає у відсутності політики. У нас працюють міністри з коротким терміном придатності, яких змінюють одного за одним. Планування й системний підхід відсутні. І щоб це зрозуміти, не обов’язково бути держслужбовцем — достатньо бути користувачем державних послуг.