Книги Відчуженої🪐📚

Пів години можна й почитати

Тож пішла иншим шляхом

Це буде щось не з цього світу

Книги Відчуженої🪐📚 pinned a photo

Як Ваше читацьке нічого?

Той самий момент, коли підписалась на періодику й отримала більше бонусів чим годі було очікувати.

Віталій Дуленко «Сухі кістки»

КСД 2026 етногоррор

Спочатку було важко, бо було багато персонажів, але потім пішло діло в правильному руслі.

Але навіщо було вбивати мого улюбленця? Книга майже 400 сторінок - я ж звісно «проковтнула» її за день, хоча планувалась на тиждень. По відчуттю вона серпнево-вереснева.

Найсмішніше, що я вловила вайби книг «Гамнет» ОʼФаррелл та «Дванадцять обручів» Андруховича й це мене підзабавило. Насправді, в історії відчутно було більше переплетінь та флешбеків із іншими творами.

Персонажі розкриті, хоча про того ж Чорнокнижника хочеться більше дізнатися. «Дея та її прокляття» дуже відстає порівняно з «Сухі кістки». Якщо би мене попрохали назвати книгу однією цитатою, то це було: «Кров і вогонь». Фатальний локальний кінець світу мені дуже сподобався.

Дуже рекомендую до читання

Channel photo updated

Слово «офір» (або частіше «офіра») є застарілим словом, запозиченим із німецької мови через польську (ofiara), яке походить від латинського offere (приносити в дар).

В українській мові воно має два основних значення:

1. Релігійна жертва — дар божеству; те, що приносять у жертву під час релігійного обряду (наприклад, тварина, плоди або гроші на храм).

1. Людина чи жива істота, яка постраждала — жертва обставин, війни, злочину чи трагедії (у переносному, сучасному значенні).


Різниця між «офіра» та «жертва»
Хоча сьогодні ці слова часто використовують як синоніми, між ними є тонка стилістична різниця:

• «Офіра» частіше асоціюється з добровільним актом, самопожертвою, релігійним підтекстом або благодійним внеском (пожертвуванням).

• «Жертва» є більш універсальним і сучасним словом, яке частіше описує постраждалу сторону (наприклад, жертва аварії, жертва шахраїв).

Аналой — це високий чотирикутний столик із похилим верхом, який використовується під час богослужінь у православній та греко-католицькій церквах як підставка для ікон і книг.

Основне призначення
Підставка для святинь: На аналой кладуть Євангеліє, Апостол, хрест або ікону свята, якому присвячена служба.

Проведення таїнств: Використовується під час сповіді, хрещення, миропомазання, соборування та вінчання (молодих обводять навколо аналоя).

Зручність читання: Завдяки похилій поверхні з нього зручно читати молитви або псалми стоячи.


Види та матеріали
Розташування: Центральний аналой стоїть перед іконостасом, а бічні або кліросні — у вівтарі та на кліросі для співочих і читців.

Конструкція: Бувають стаціонарними, виносними або розкладними.

Матеріали: Виготовляються з дерева (часто з різьбленням), металу (латунь, нержавіюча сталь) або комбінованих матеріалів. Верхню частину зазвичай покривають тканиною або прикрашають декоративними елементами.

Повсть (також відома як войлок) — це щільний нетканий текстильний матеріал, який виготовляють шляхом валяння натуральної вовни або пресування синтетичних волокон.

Основні властивості
Натуральність: Класична повсть робиться з овечої вовни завдяки здатності її волокон зчіплюватися під дією гарячої води та пари.

Штучна повсть: Виготовляється з суміші синтетичних волокон (наприклад, поліефіру) методом термічної обробки.

Ізоляція: Має високі тепло- та звукоізоляційні показники.

Міцність: Добре тримає форму, стійка до зношування.

Амво́н, також проповідальниця, казальниця, збін, проповідальня, амбона (дав.-гр. ἄμβων— підвищення)  — У ранньохристиянській та візантійській церкві одна з кафедр, на якій здійснюються окремі елементи богослужіння, виголошуються проповіді; розміщувалась на боці хору під куполом. Зазвичай багато декорується

Чугайстер (також чугайстир, чугайстирь, чугайстрин, чугай, очугайстер, дід, гай, ночник) — фантастичний образ в українській міфології, невідомий іншим слов'янським народам.

Його уявляли як веселого, життєрадісного, оброслого чорною або білою шерстю лісовика із блакитними очима. Він танцює, співає, полює на мавок, які заманюють молодих лісорубів та пастухів у нетрі й гублять їх. Існувало повір'я, що це заклятий чаклунами чоловік, якому «пороблено», тобто наведено пристріт. Іноді чугайстра уявляли у вигляді вітру або вихору. Вважалося, що у нього весела вдача і він любить танцювати і співати. Вважалося, що чугайстер полює на небезпечних для людей жіночих духів (мавок, повітруль) і поїдає їх.
Для людини ж чугайстер не становить небезпеки. Він любить посидіти біля багаття, посмажити на ньому спійману мавку. Іноді чугайстер захоплює людей в шалений танець, який не витримує взуття. Чугайстер посів своє місце і в художніх творах на основі українського фольклору.

Фразеологізм «скакати в гречку» означає зраджувати дружину або чоловіка, мати позашлюбні статеві зв'язки.

Значення та походження
Значення: Чинити подружню зрадитися, блудити.

Походження: Гречка під час цвітіння дуже м'яка, густа та висока. У давнину поля гречки часто служили схованкою для тих, хто хотів усамітнитися для заборонених романтичних зустрічей подалі від сторонніх очей.

Горлиця

Щиглик

Упи́р — міфологічна або фольклорна істота в слов'янських віруваннях, яка живиться людською кров'ю. Часто є мерцем, котрий повстає з могили, щоб пити кров живих. Прообраз вампірів сучасної масової культури.

Босорканя (або босорка) — це демонічний міфологічний персонаж народів Карпат (українців, угорців, румунів), що поєднує риси відьми та вампіра.

Хто така босорканя
Зовнішній вигляд: Вдень це звичайні жінки або молоді красуні, а вночі вони перетворюються на жахливих істот або тварин.

Здібності: Вміють літати, насилати хвороби на людей і худобу, забирати молоко в коров та шкодити посівам.

Походження: За повір'ями, босорканею ставали як народжені «в сорочці» чи сьомі доньки в сім'ї, так і жінки через спеціальний ритуал посвяти.