Ейдос

Я довгий час жив із глибоким переконанням, що ШІ поки не вміє повноцінно працювати з векторною графікою. Потім нова моделька Gemini, наче як навчилася, чому я дуже радів (але результати мене не дуже тішили), потім з’ясувалося, що Claude вміє круто векторизувати зображення. Але остаточно мій скептицизм розвіяв QuiverAI.

Супер простий інструмент, який генерує виключно векторну графіку за вашими промптами. Мені залишилося не зовсім зрозуміло, що саме там під каптом, бо офіційна інформація така: "Quiver.ai працює на базі власної родини LLM моделей, а саме Arrow 1.0."

В офіційному блозі Quiver також зазначено, що Arrow 1.0 — це їхня перша векторна мультимодальна модель для генерації та редагування SVG-файлів з тексту та зображень, а в їхніх прикладах API ідентифікатор моделі вказано як arrow-preview.

Хай там як, якщо ви думаєте над кастомною іконкою, простою ілюстрацією чи над лого — дуже класний інструмент!

Останнім часом все у нас із вами обертається виключно навколо AI. Якихось суто дизайнерських новин, методологій, чи нових практик немає. Або, можливо, вони проходять повз непоміченими… А хоча стривайте! Ось він довгоочікуваний момент! 😄

Є у нас з вами певні фундаментальні речі. Наприклад, колірні моделі: RGB, CMYK, HSL, HSB тощо. Ці могутні колоси, що височіють над нашими макетами! Хто б міг подумати, що ось саме зараз з'явиться нова кольорова модель, що запропонує нову якість. Ім’я їй — OKLCH.

Якщо коротко: ця колірна модель забезпечує сприйняттєву однорідність, полегшує створення послідовних, передбачуваних палітр кольорів, відтінків і градієнтів на сучасних дисплеях із широким колірним охопленням, підтримкою браузерами CSS та альтернативних варіантів.

Я трохи погрався і бачу суттєву різницю в градієнтах — вони чистіші та плавніші, в місцях переходів немає цього бруду, що є в RGB!

Спочатку Макс зашерив мені цю інфу. І я йому кажу: «Гарний контент для каналу, давай пошеримо?». А він мені: «Так і що, що купа людей не юзає ШІ? Від цього не легше! … Очевидно, що є розрив, який збільшується, і ти або в топ 1%, або ти в ауті».

І я з ним згоден, але водночас хочу, аби саме дизайнери вхопилися за цю технологію, брали її на озброєння першими й почали зрештою заробляти більше ніж розробники! 🚀

Тож, увага, опитування! 😁

Це найкрутіша стаття (без жодного перебільшення), яку я бачив, як для дизайнерів новачків, так і для тих, хто вже зробив свої перші кроки з ШІ та шукає шляхи для наступних.

Так, вона супер велика, але дійсно покриває все! Якщо ви раптом ще не розібралися з основами (яких трошки вже піднакопичилося), то я дуже раджу до читання та зберігання в закладках. Вона дасть усю необхідну термінологію, розуміння базових принципів, можливостей ШІ та принципів роботи з технологією.

І до сьогоднішніх важливих новин.

Google запустив нову модель — Gemini 3.1. І вона буквально принижує по всім параметрам ChatGPT 5.2, Opus 4.6 і Sonnet 4.6.

Але для нас найцікавіше — це те, що вона вміє робити з зображеннями та анімаціями. Приклад з офіційного сайту.

Божевілля 🤪

А от скажіть-но мені, хто з вас по-справжньому любить своїх користувачів? Ну, або принаймні піклується?

Просто в дизайн ми всі завжди заходимо з думкою: «Ми будемо містком між бізнесом та людьми! Ми будемо піклуватися про людей! Бо ми любимо людей»!

Але фіг там. Чим далі, тим більше ці стосунки між цифровими продуктами мають присмак нав’язливих та токсичних.

Минулих вихідних був Валентинів день і саме в цей день мала вийти цьогомісячна розсилка Eidos Design. І, звісно, користуючись нагодою, я хотів поговорити про ці стосунки між продуктами/брендами і людьми.

Здавалося б, увага — найцінніший ресурс, за який борються усі компанії. Але водночас найуспішні продукти — це ті, що продовжують концентруватися на користувацьких проблемах, а не на енгейджменті, гейміфікації тощо.

Notion не буде надсилати тобі нагадування щоночі чи давати вибух конфеті при завершенні таски. Керівники Headspace кажуть: «Якщо медитація стане такою природною для тебе, що тобі більше не потрібен застосунок, тоді ми досягли успіху». А застосунок The Outsiders, найуспішніший застосунок для професійних атлетів, ймовірно, єдиний, який каже користувачам, що взагалі-то треба відпочити й поспати, а не отримувати бейджи за чергове відвідування тренажерки.

Найромантичніше, що ми можемо зробити як дизайнери — повірити, що якщо ми створимо щось справді корисне й чесне, то люди повертаються. Бо вони не на гачку ендорфінів, а тому що вони довіряють нам.

Новий випуск Eidos Design Newsletter про любов у дизайні, огляд продуктів, які будують бізнес успіх на довірі та любові до людей.

Прочитати повний випуск можна тут.

​​Figma втратила вже 81% вартості за останні півроку.

Ну та, вона працює й все чудово, але ринок дуже швидко переосмислює вартість інструментів дизайну в світі штучного інтелекту.

13 мільйонів користувачів щомісяця. 33% зростання доходів. Дизайнери не змінюють інструменти. Але акції продовжують стрімко падати. До речі, поки я готував цей текст, вартість Figma впала на 1% 😁

Причин тому багато, але перечитавши усіх можливих та неможливих експертів, ось дві головні:

→ Закінчення терміну дії обмежень на продаж акцій після IPO дозволило інсайдерам здійснити масштабні продажі, зокрема генеральний директор Ділан Філд продав акції на суму в мільйони доларів, а керівники компанії продали акцій на суму близько 35 млн доларів у листопаді 2025 року за ціною 43–48 доларів.

→ Загальні побоювання щодо руйнівного впливу ШІ на весь сектор SaaS.

Figma побудувала свою конкуренту перевагу на основі колаборативного підходу до дизайну й цим вбила Sketch. Тепер це вже непотрібно та, здається, самі творці Figma не вірять в подальший успіх, якщо навіть Ділан Філд продає свої акції.

Знаєте, за останні два тижні я помітив, що вперше провів більше часу в Claude, ChatGPT, Stitch (разом узятих) ніж у Figma. А як у вас проходить адаптація в цьому новому технологічному світі?

#хвилинкадизайнера

Отже, ШІ збирає функції до обіду, MVP за день і оце все. То чому користувачі мають обрати саме ваш продукт?

“Feelings Are The New Features” — моє вельми велике досідження, результати якого я публікував спочатку на UX Collective, а тепер і на Substack. І від резонансу, який відбувся після публікації цієї статті — я офігів 😁

Все почалося з повідомлення дизайн менеджерки зі Starbucks, яка розхвалила статтю й написала мені на LinkedIn, що в їх компанії вона широко обговорювана. Далі закрита дизайн-спільнота запросила мене на Q&A. А тепер, саме на основі цієї статті, я готую свій перший за 7 років конференційний виступ на WeAreDevelopers цього літа. Непогано вийшло!

Реальність у нас наразі така: функціональний дизайн, який розв’язує проблеми, перестає бути перевагою — це просто банальна база. Тож що залишається? Яка така нова зброя потрібна для ефективних бізнес-перегонів? Моя відповідб: проектування не досвіду, а відчуттів.

Емоційний дизайн — це більше не “приємний бонус” для еліт типу Duolingo, чи Wolt. Це єдина стійка конкурентна перевага. В статті я розбираю чотири виміри емоцій у дизайні, надаю практичний фреймворк, як із ними працювати. А ще там стільки джерел, що навіть моя дипломна робота в універи не бачила такої кількості релевантних посилань 😁

Тож, друзі, запрошую вас до читання та обговорення!

#хвилинкадизайнера

Короткі роздуми про Figma на тлі новин про подальше стрімке падіння цін на акції компанії.

Останні оновлення зосереджені виключно на конкуренції з іншими інструментами, а не на реальних потребах дизайнерів. Figma могла б зробити значно більше з AI та змінити робочі процеси в індустрії, замість того, аби переробляти Lovable, Canva та Procreate.

І мене турбує цей зростаючий розрив між очікуваннями дизайнерів і реальністю. В попередніх повідомленнях, в коментах обговорювалися вайбкодінг, OpenClaw, Agent Design як новий UX тощо. І де в цій історії Figma?..

Індустрія вимагає швидких ітерацій та виконання, але дизайн-фреймворки не змінюється. Figmа залишається набором базових інструментів, які легко можуть бути перевершені більш функціонально насиченими конкурентами на кшталт Lovable, V0 та інших.

Я не люблю робити прогнози, але якщо Figma не візьметься за розум, то варто очікувати великої міграції дизайнерів у якісь новий інструмент — черговий wrapper LLM, але для дизайнерів.

#хвилинкадизайнера

Це епічний провал чи геніальність у використанні ШІ?

Vogue публікує фантастичну фотосесію з Аріаною Ґранде. І все як завжди з розкішною атмосферою. Але раптом виявляється, що пані Ґранде відростила собі шостий палець на руці!

Це проходить усі етапи виробництва та йде до друку й до читача.

Можна було б подумати, що це необачність. Але зараз вже важко уявити, що в редакції Vogue прогледіли такий нюанс.

Думається мені, що ми опинилися в точці, де ШІ вже став частиною креативного конвеєра. А глянцеві медіа завжди були постановкою. Театром, в якому прикрашання реальності — є фундаментом візуальної комунікації. Тож я впевнений, що це була не помилка, а продумана режисура.

Сьогодні найцінніший ресурс — увага. І поки одні бренди шукають способи «виділитися» у нескінченному фіді, Vogue зробив ставку на ефект ШІ-помилки і тепер про цю зйомку говорять усі. Дехто вже щиро вірить, що в Аріани їх шість.

Ласкаво просимо до світу постправди!

Ну і щоб двічі не ставати.

Можливо, OpenClaw вас зацікавив і ви планували все ж погратися із ним на вихідних чи щось таке.

В такому випадку, зверніть увагу також на альтернативи: Nanobot та NanoClaw. Обидвоє є відповіддями на монструозність OpenClaw (430 тис рядків коду, 52+ модулі, понад 45 залежностей), надає ті самі базові можливості (постійна памʼять, веб-пошук, заплановані задачі, інтеграції, тощо), але при цьому запаковані в ізольовані контейнери й запускаються менш ніж за одну хвилину (OpenClaw потребує 5-30 хв).

NanoClaw - 500 рядків, TypeScript з використанням Claude Agent SDK. Основна фіча - контейнерна ізоляція на рівні ОС (Apple Container на macOS, докер на лінуксі). Тобто він працює в пісочниці і не має залежностей, так шо це обнуляє можливість supply-chain атак.

Nanobot - 4 000 рядків коду переважно на Python в архітектурі micro-kernel. Цей не контейнеризований, але для прототипування агентів пишуть непоганий з точки зору простоти.

Ну NanoClaw виглядає цікавіше для експериментів. І зменшити 430 000 рядків коду до 500 - це, звісно, потужно.

Коротше, от які висновки мені зрезонували з усієї цієї історії:

1. Дизайн дедалі більше стає грою, доступною кожному, допоки ви знаєте, що хочете побудувати за допомогою вайб-кодінгу (сам Пітер Штайбергер каже що інакше це буде ШІ-слопом, тобто мотлохом).
2. Ми побачимо ще багато таких історій в наступні кілька років. Розбудова оркестраторів існуючих інструментів замість монолітних систем стане органічною частину плину подій, в результаті якого ми можемо отримати щось зовсім відмінне від того, що первісно задумували творці сучасних технологій.
3. Наша безпека починається не з інструментів, а з нашого критичного мислення.

Поговоримо нарешті про OpenClaw/Moltbot/Clawdbot?

Я певен, що ви всі вже чули про цього нового ШІ-асистента. Щоби дуже коротко:

1) встановлюєте і "поселяєте" його у вашому Телеграмі/Воцапі
2) надаєте йому найрізноманітніші доступи й навички

І от він уже переписується з різними продавцями машин потрібної вам марки, щоби знайти найкращу пропозицію, пише код і робить коміти в гіт-репозиторії, накидає в корзинку Сільпо чи zakaz.ua товарів за вашим списком і на льоту сам створює будь-які інші додаткові навички та агенти для розширення власних можливостей.

Нині ситуація зайшла вже так далеко, що спершу зʼявився Moltbook - Reddit для цих асистентів, які самі між собою переписуються, а тепер іще й Clawtasks - де одні openclaw-агенти ставлять задачі іншим і платять USDC (криптодоларами, якщо дуже спрощено).
___

Особисто я був з самого початку дуже скептичним до всієї цієї історії саме з точки зору безпеки. Проєкт був створений наприкінці 2025-го року і вже протягом січня набрав шалену популярність (100 тисяч зірок на GitHub). А потім в коді цього OpenClaw почали знаходити суперкритичні вразливості. Ну уявіть, ви даєте агенту доступ до своїх файлів та акаунтів, а хтось перехоплює доступ до нього самого. І способів цих перехоплень знаходять дедалі більше (хоч дірки й оперативно латають).

З іншої сторони, це все не дивно, адже OpenClaw повністю навайбкоджений. Його автор Пітер Штайнбергер (а також автор Clawtasks) розповідав, що вайб-кодінг його настільки поглинав, що він мусив був робити навіть паузи:

– Я був із друзями в ресторані і замість участі в розмові просто вайб-кодив на телефоні. Тому вирішив, що мушу зупинитись, більше заради свого психічного здоров'я, ніж заради чогось іншого.

(Тут я до речі його розумію, ти постійно перебуваєш у відчутті що от-от, ще трохи, один-два промпти, і ти закінчиш щось, що раніше ніколи не зміг би зробити сам.)

Звісно ж, це вплинуло на архітектуру проєкту. В коді проєкту можна побачити дублювання інформації в різних конфігураційних файлах, неісуючі моделі і загалом "крихкість" коду.

Тут треба віддати належне, що автор проєкту доволі відкритий щодо цього. Пітер зробив OpenClaw опенсорсним як експериментальний проєкт, який не є довершеним і потребує численних вдосконалень. Можливість надати боту за замовчуванням доступ до всього - задумана дизайн-фіча, а не бага.

Але найголовніше – всі хто в темі розуміють, що в цьому OpenClaw нема абсолютно нічого нового.

«Корисність цього інструменту полягає більше в категорії хорошої імплементації існуючого функціоналу, а не в принципово новій технології» - пише рандомний чєлік на Редіті.

Ну справді, таких асистентів-агентів можна було робити й раніше. Просто це потребувало глибших знань. Та й зараз аби безпечно користуватись OpenClaw потрібні глибші знання - як помістити його в захищену віртуальну машину (і де її взяти і як налаштувати), обмежити його споживання токенів, захистити периметр своєї мережі і так далі.

Виходить, ми промінюємо легкість на безпеку. Не найкраще рішення.

Однак є й більш оптимістичні думки. Цифровий антрополог Giles Crouch переконаний, що так виглядає культурна апропріація технологій, їхнє одомашнення через експериментування та бриколаж (ну тобто комбінування існуючих технології в нові).

Наприклад, здається, що тут основною технологією, яку капіталізує OpenClaw, є ШІ. Але мені сподобалась заувага Gijs Verheijke (боже, ну як ці імена транскрибовувати українською?), експерта з CX та AI, який каже, що WhatsApp витратив 15 років на оптимізацію обробки медіа в чатах, уникнення розривів зʼєднання і загалом швидкості роботи сервісу. А ми тепер "одним помахом руки" користуємося цими надбаннями для OpenClaw (і цих надбань досі нема в апках для Claude та ChatGPT).

Як у Amazon практикують культуру швидких ітерацій та експериментів із ШІ

Невеличкий переказ балачки з Крістен Лю на UXDX (це типу платформа, що допомагає створювати середовища, в яких "неможливо створити погане ПЗ").

Мене ця тема насамперед зацікавила через те, що ШІ справді пришвидшує нашу роботу. Але я вже потерпаю від приблизно такої пастки: якщо тепер я за півдня можу зробити роботу, яка раніше займала два робочих тижні, то чим далі, тим більше від мене очікують (чи я сам очікую) за два тижні зробити в десять разів більше роботи.

Так тривати далі не може. Тож я шукаю реальні кейси, як із цим пораються і опановують. Ну і відповідь коротко для мене - один у полі не воїн.

__

З точки зору операційного менеджменту підхід Амазон зводиться до скорочення петлі зворотнього звʼязку.

Якщо раніше ми робили всілякі оцінки, писали специфікації, створювати ваєрфрейми і хайфай-макети, чекали погоджень зверху, і проєкт займав три місяці, то тепер в Амазон весь цикл скорочують до одного тижня завдяки тому, що розробник, дизайнер і PM перебувають в одному просторі весь час.

Менеджмент дає такій команді повний карт-бланш на прийняття продуктових рішень на 5 днів.

Тому, наприклад, якщо розробник раптово приходить до розуміння, що якусь фічу неможливо буде прикрутити до кінця тижня, вихід знаходиться за дві хвилини, а не за тиждень листувань і узгоджень.

Документації більше не існує. Єдиний артефакт - працюючий код, причому забезпечити треба тільки головну логіку.

Ну а тестування відбувається за допомогою синтетичних юзерів, тобто ШІ-агентів. Ви завантажуєте попередні дослідження компанії (або на крайняк просто кажете "Ти фінменеджер з 10-річним досвідом") і пишете промпт:

Дій як наш типовий клієнт. Ось скриншот. Куди ти натиснеш? Що тебе бісить?

Так можна зібрати 80% фідбеку за 5 хвилин і виправити грубі помилки ще до того, як результат роботи буде представлений в пʼятницю справжнім людям.

[ Ясна річ, що це стосується не лише проєктів, які ви будуєте з нуля, але й легасі-проєктів. В останніх вони виділяють одну найбільш "болючу" або застарілу ділянку інтерфейсу й проганяють її через такий тижневий цикл не чіпаючи решту продукту. ]

Вище Вадим розповідав про свою книгу, яка пішла вже на енний раунд допрацьовування в звʼязку з тим, що часи надто швидко змінюються і приклади й методи роботи змінюються швидше, ніж триває цикл виробництва книги.

Звісно ж, я її уважно читав, аби краще зрозуміти спосіб мислення свого ліпшого друга, і побачив повноцінну оптику гештальт-психології, через яку Вадим дивиться на дизайн.

Я не знаю, чи це єдино можлива оптика такого холістичного погляду на дизайн, але в епоху до ШІ вона усувала безлад в розрізнених знаннях, які ми всі отримуємо з телеграм-каналів, відосиків, виступів на конференціях та оповідях друзів.

Тепер же ми не створюємо з нуля, а дивимося на дизайн, згенерований ШІ і починаємо його вдосконалювати, або руцями або вдосконалюючи первісний промпт.

Тому оптика все ще потрібна, але тепер зʼявляється більш парасольковий термін Cortex-First Design.

Суть його зводиться до того, що користувацький досвід існує ще до появи інтерфейсу - в памʼяті, емоціях, розпізнаванні патернів та очікуваннях, які зʼявляються за мілісекунди до взаємодії.

Відтак спершу треба картографувати ментальні моделі користувачів, а вже потім приймати рішення щодо візуалу та флоу. Першим артефактом стає модель мозку користувача в конкретному контексті, а не ваєрфрейм.

Штучний інтелект за замовчуванням працює інакше: для нього оптимальність вимірюється математично, а не когнітивно. Є величезна спокуса пропустити всі ці ментальні моделі і покластися на "знання" ШІ, бо його дизайн справді може здаватися доведеним до ідеалу.

Однак лише на практиці ми можемо побачити, що він виявляється не до кінця зрозумілим, "психологічно чужим" для нашої аудиторії (коли ми спостерігаємо невербальне когнітивне тертя у користувачів).

Все ж, треба бути людиною, щоби створювати людські інтерфейси.

__

Також дивився нещодавно Nate B Jones на Ютубі, ну це такий бородатий дядька який прям регулярно насипає інсайтів про ШІ-індустрію, то він каже приблизно наступне:

"Ера, коли можна було просто прикрутити Ші-бота в продукт пройшла. Справжню цінність створюють ті, хто можуть завдяки ШІ надійно передбачити наступний крок користувача і не навʼязати його, а мʼяко підказати, аби полегшити його когнітивне навантаження."

Очевидно, для цього треба не лише винайти технологічне рішення на базі машинного навчання чи LLM, але й реалізувати його спираючись на існуючі когнітивні патерни користувача.

Що нового в Figma?

1. Figma Make тепер повертає to-do list для складних промптів, який можна відредагувати перед запуском. Це додає контролю над діями ШІ.
2. Glass Effect тепер працює не лише на фреймах, а на будь-якому обєкті - кнопках, текстах, іконках. Є й нові властивості, наприклад:
• Splay - як світло викривлюється на "склі".
• Non-uniform corners - кожен кут радіусу можна задати окремо
• Variables support - для привʼязки glass properties до дизайн-систем

Побічне:

3. Claude AI тепер може генерувати FigJam-діаграми прямо з промптів.
4. Figma-Make прототипи тепер можна вставити прямо в Figma/FigJam/Figma Slides.
5. Plugin API тепер підтримує Figma Draw features, тобто очікуємо незабаром плагіни, які автоматизують ручне малювання, чи то пак ви зможете текстом дати команду типу "Convert sketches to variable-width strokes".

Плагіни:

• Оновився TCHER Design Token Generator, який автоматично генерує палітри кольорів, типографіку, пробіли і документацію з Figma-стилів.
• В Figma 3d Tilt (створює 3д-перспективу для пласких елементів) підвезли нові пресети та контроль глибини. Актуально тим хто качає ізометричний дизайн.
• Росте попит на ШІ-конвертери Figma -> Code (Figmentor, Locofy.ai, Anima).

Усе частіше зустрічаю статті типу Anti-AI Design Trends 2026.

Копнув, і виявляється, що бренди, які надмірно покладаються на ШІ-зображення та дизайн, уже активно втрачають довіру споживачів (форбс раз, форбс два, форбс три).

З однієї сторони, можна знову наголосити, що в епоху ШІ цінною стає глибина дослідження. Точність промпту і якість наданого контексту прямо впливають на аутпут. Але це вже давно очевидно.

То чому ж анти-ШІ? Навіщо крайність?

Тому що з ШІ ми все одно поліруємо досконалість. Щоби ШІ видав human-like недосконалий результат, ми по суті мусимо йому прописувати певну тупість, обмеженість, прагнення до порушення вивчення правил, врешті, відкидання попереднього датасету, на якому він навчився. Звучить абсурдно, чи не так?

У статті вище автор пропонує звернутися до "вабі-сабі" - японської естетики, що цінує красу недосконалого, незавершеного, тимчасового, любові до асиметрії, простоти, потертостей, зношеності, слідів використання.

Будь-яка людська робота має походження, історію, душу. Тексти для Ейдоса я теж пишу від руки, бо через тексти я проєктую насамперед свою любов до людей і до життя, а не доношу важливі меседжі.

Наврядчи ми вже зможемо відмовитися від ШІ в своїй роботі. Але принаймні ми можемо враховувати типово людські прийомчики в нашій ручній фіналізації дизайнів:

– асиметричні сітки
– рукописні шрифти з нерівними базовими лініями або звичайні шрифти але з невеличким фейдінгом (ефект друкованої машинки)
– зображення з зерном (аля цифрова плівка)
– недосконалі відтінки (#FFFFFF -> #FFFEF7) чи вигоряння кольорів
– сколи й подряпини на іконках чи контейнерах
– нерівні тіні або асиметричні градієнти (імітація природного косого світла)
– UI-елементи у виглядів стікерів та шматочків паперу (раптово співзвучно з моїм постом про poetcore)

Що б ще ви додали в цей список чи вже практикуєте в своїй роботі?

Про політику (раптово!).

Деякий час тому я питав вас, про що вам цікаво читати, і чимало голосів було за новини про нові інструменти.

І от я почав про це думати і розумію - треба ж якось звужувати пошук, чи не так? Ну, банально – наврядчи вам цікаве рішення, яке недоступне хоча би англійською, не кажучи вже про українську.

Окей, що ще? Російське ПЗ чи ПЗ з російськими коренями нас теж, очевидно, не цікавить. А раз так, значить викреслюємо зі списку і решту вісі зла - Китай, Іран, Північну Корею.

І от у нас в центрі уваги AUKUS та EU. Але ви бачите, що зараз робить Трамп. Навіть безвідносного того, що ми про нього думаємо, ми бачимо, що курс долара відносно євро падає, дохідність американських облігацій – також. Через історію з Гренландією складно зараз називати США союзником Європи.

Як результат, ЄС тепер прагне до цифрового суверенітету. "Тепер", бо ниньки ЄС залежні від США та Китаю аж на 80% в плані цифрових технологій.

Тому Єврокомісія зараз вбухує 307 лямів євро на стратегічну автономію, відкритий стек власних технологій і, зокрема, ШІ.

Веду це я до того, що я постараюсь більше підсвічувати саме неамериканські, зокрема європейські технології, раз уж ми прагнемо до ЄС. І якщо ви непроти будувати свою кар'єру так, щоби працювати саме з європейськими компаніями, то знання їхнього стеку, а також певних бюрократичних особливостей (питання приватності, accessibility, прозорості) явно не буде зайвим.

А там гляди і Вадим щось розкаже на цю тему цікавеньке, раз уж працює в серці Європи 😉

А чи чули ви нещодавню історію про Tailwind CSS?

Давайте розкажу.

В 2017 році чувак на імʼя Адам Ватан (ох і прізвище) релізнув опенсорсний фреймворк Tailwind CSS. Ну тобто це набір готових дрібних класів для стилів (відступи, кольори, шрифти і так далі), з якими можна дизайн одразу прописувати в HTML, оминаючи створення CSS-класів.

Фреймворк пропонувався безкоштовно, а заробляв Адам на курсах і наборах UI-кітів, які просувалися безпосередньо в документації.

І от приходить ШІ. Трафік на документацію фреймворка починає падати, але популярність фреймворка злітає втричі. За State of CSS 2025, його використовує понад половина опитуваних; фіксуються десятки мільйонів завантажень фреймворку на місяць.

Тим часом ШІ-асистенти зʼявляються в IDE (середовищах розробки на кшталт Cursor, VS Code) і генерують Tailwind-класи прямо там і без читання документації.

Оскільки вся монетизація Tailwind завʼязана на платних продуктах, які рекламуються в документації, а трафік на неї різко падає, виручка падає на 80% від пікових значень.

В січні Tailwind Labs cкорочує 75% інженерів "через жорсткий вплив ШІ". Новина швидко розлітається по соцмережах, кейс стає символом кризи монетизації опенсорсних рішень в епоху ШІ. Реально, ШІ завадив найпопулярнішому CSS-фреймворку далі масштабуватися.

Так, звісно, спільнота пропонує нові підходи до монетизації, тож ставити хрест на прибутках, можливо, ще зарано. Але в усій цій історії є цікавий епізод.

В листопаді 2025-го року один із розробників створює pull request про додавання файлику /llms.txt, тобто пропонує зробити документацію дружньою для ллм-ок. Такий файлик - звична зараз практика для більшості сайтів, які хочуть бути більш видимими для ШІ й генерувати звідти більше трафіку. Але Адам відхиляє цей реквест після напружених обговорень, аби не вбити остаточно людський трафік на документацію.

У мене теж була троооошечки схожа ситуація. Ми натренували ШІ-агента для допомоги юзерам в роботі з нашим продуктом. Я створив понад 100 статей для knowledge base, і їх можна було зробити публічними, аби приганяти більше трафіку по ключових словах. Однак ми вирішили закрити цей контент, щоби наш бот мав інфу, яку не мають ChatGPT та аналоги в сподіванні, що це допоможе утримувати людей в продукті.