Усе частіше зустрічаю статті типу Anti-AI Design Trends 2026.

Копнув, і виявляється, що бренди, які надмірно покладаються на ШІ-зображення та дизайн, уже активно втрачають довіру споживачів (форбс раз, форбс два, форбс три).

З однієї сторони, можна знову наголосити, що в епоху ШІ цінною стає глибина дослідження. Точність промпту і якість наданого контексту прямо впливають на аутпут. Але це вже давно очевидно.

То чому ж анти-ШІ? Навіщо крайність?

Тому що з ШІ ми все одно поліруємо досконалість. Щоби ШІ видав human-like недосконалий результат, ми по суті мусимо йому прописувати певну тупість, обмеженість, прагнення до порушення вивчення правил, врешті, відкидання попереднього датасету, на якому він навчився. Звучить абсурдно, чи не так?

У статті вище автор пропонує звернутися до "вабі-сабі" - японської естетики, що цінує красу недосконалого, незавершеного, тимчасового, любові до асиметрії, простоти, потертостей, зношеності, слідів використання.

Будь-яка людська робота має походження, історію, душу. Тексти для Ейдоса я теж пишу від руки, бо через тексти я проєктую насамперед свою любов до людей і до життя, а не доношу важливі меседжі.

Наврядчи ми вже зможемо відмовитися від ШІ в своїй роботі. Але принаймні ми можемо враховувати типово людські прийомчики в нашій ручній фіналізації дизайнів:

– асиметричні сітки
– рукописні шрифти з нерівними базовими лініями або звичайні шрифти але з невеличким фейдінгом (ефект друкованої машинки)
– зображення з зерном (аля цифрова плівка)
– недосконалі відтінки (#FFFFFF -> #FFFEF7) чи вигоряння кольорів
– сколи й подряпини на іконках чи контейнерах
– нерівні тіні або асиметричні градієнти (імітація природного косого світла)
– UI-елементи у виглядів стікерів та шматочків паперу (раптово співзвучно з моїм постом про poetcore)

Що б ще ви додали в цей список чи вже практикуєте в своїй роботі?