Без цієї людини "Сніжний Ізюм" не був би таким, яким став. Цієї людини нема вже три роки, але по відношенню до неї неможливо сказати слово "нема".

На фото зліва - рік, здається, 2008 чи 2009, тобто минуле життя, яке, здавалось, було ніби вчора.

На фото її рука на моєму плечі.
Тоді день був теж дуже, дуже спекотний, чого я це пам'ятаю, хоча пройшло стільки років?

І її я теж не забуду. А головне - не забуде ніхто з тих, кому вона врятувала життя.

Дашо, Аріано, Блискавко.

Колись на тому боці ще зустрінемось. І там буде негасиме сонце, і хмільний ель, і друзі, і сестри, і брати.