Враження:
- всі спікери - Світлана Тараторіна, Мамурє Чабан та Алім Алієв - прекрасні, слухати їх наживо було цілковите задоволення!
- окрема подяка чудовій модераторці Олені Рибці
- жодна тривога в Харкові за майже дві (!) години не порушила затишок презентації
- тішуся, що прийшло багато людей (третє фото зроблено до початку події, потім всі стільці були зайняті, ще й стояли люди)
- дворик Літмузею - ну то окремий вайб, туди просто так навіть приходити хочеться 😍
- послухала вірш Ліни Костенко кримськотатарською - і це захват! Дуже тепер хочу хоч трохи вивчити цю мову
- захотілося взяти участь у наступному конкурсі "Кримській інжир", щоб мати шанс потрапити до цієї збірки
В кінці зустрічі Алім Алієв запропонував кожному придумати, що найперше він зробить, коли повернеться до Криму.
Спочатку я подумала, що, звісно, я побіжу через очерет в Комишах у Феодосії, щоб
Але ні, потім я зрозуміла, що я... засну 😁.
Зараз поясню.
В Крим я їздила до 2013 року майже кожен рік, починаючи зі своїх 9 рочків, а це, на хвилиночку, 1995 рік!
Потяг Харків-Феодосія відправлявся з Ха ввечері і на світанку прибував до Фео.
І я не спала, не дочекавшись Джанкоя. Він був моїми воротами в Крим. Я виходила в тамбур плацкартного вагона, вдивлялася в ніч, вдихала залізно-мастильний запах вокзалу Джанкоя, слухала у гучномовець про відправлення потяга, а тоді верталась до полиці і спокійно засинала, знаючи, що коли розплющу очі, то вже буду у Криму.
А що зробите ви? ❤️