Дивитися на спалені книги боляче, але ще болісніше - на ДСНСників, які кожен день ризикують власним життям, щоб врятувати інших.
Не уявляю, де вони беруть бодай якісь сили, щоб продовжувати працювати.
Уклін до землі, що тут скажеш.