Даніель Шеліговський

Привіт, капітан очевидність.

Тож всім розумним людям відомо, що Польща не блокуватиме відкриття переговорних кластерів.

Польська влада вже сто разів повторювала, що підтримує вступ України до ЄС після виконання нею умов членства.

Саме так це й робиться на практиці - відкриваються переговорні розділи, узгоджуються умови та перехідні періоди, здійснюється моніторинг і затверджується виконання визначених умов.

Історію про те, що Польща нібито блокуватиме відкриття переговорних кластерів, Україна вигадала собі сама й тепер ще радісно повторює її по колу.

Ось що виходить, коли ті, хто ще вчора займався якимось вузьким сегментом євроінтеграції - сьогодні вже експерти з війни, озброєнь, кризового управління, розпаду Росії, польсько-українських відносин і виборів у США.

https://www.ukrinform.ua/amp/rubric-polytics/4163795-polsa-ne-blokuvatime-vidkritta-klasteriv-u-peregovorah-pro-vstup-ukraini-do-es-sikorskij.html

🇺🇦🇵🇱 Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга провів переговори з віцепремʼєр-міністром, міністром закордонних справ Польщі Радославом Сікорським.

Глави зовнішньополітичних відомств обговорили оборонну підтримку нашої держави, посилення тиску на Росію, ситуацію в Чорному морі, європейську інтеграцію України та ключові питання двосторонньої взаємодії.

“Для нас дуже важливо зберігати високу динаміку двосторонніх контактів, тому я ціную перебування пана міністра в такий складний час для України”, – зазначив Андрій Сибіга.

Центральною темою переговорів стала оборона. Глава української дипломатії подякував Польщі за підтримку та оголошений за результатами засідання у форматі “Рамштайн” пакет військової допомоги. Він також підкреслив важливість подальшого зміцнення захисту неба, розвитку спільних оборонних проєктів і поглиблення співпраці з польським бізнесом та оборонною промисловістю.

Значну увагу глави МЗС приділили російським ударам поблизу українсько-польського кордону та необхідності жорсткішої реакції на дії агресора.

“Сьогодні недостатньо часткових рішень, потрібні сильні санкції, подальша військова підтримка України і максимальне посилення тиску на Росію. Москва має зрозуміти, що кожен новий акт агресії лише збільшуватиме ціну війни”, – наголосив Андрій Сибіга.

Міністри закордонних справ розглянули кроки для посилення санкційного тиску на Росію, зокрема перекриття її доступу до військових технологій та протидію обходу санкцій.

Окремим напрямом діалогу стала ситуація в Чорному морі. Андрій Сибіга акцентував на необхідності відновлення свободи мореплавства та важливості польської підтримки в цьому питанні з огляду на російський терор проти портової інфраструктури, цивільних суден і морських маршрутів.

Сторони також домовилися про подальше обмеження російського впливу в Європі. Йдеться, зокрема, про заборону видачі віз російським комбатантам, які беруть або брали участь в агресії проти України, членам їхніх сімей, а також блокування транзиту російської продукції та її доступу до європейського ринку.

Значну увагу під час зустрічі було приділено європейській інтеграції України. Андрій Сибіга подякував Варшаві за підтримку відкриття переговорних кластерів та конструктивну взаємодію з іншими європейськими столицями. Крім того, міністри торкнулися теми підготовки до майбутнього саміту Карпатської інтеграційної ініціативи на рівні лідерів.

Глави МЗС також приділили увагу історичному діалогу. Україна та Польща продовжують роботу над проведенням пошукових та ексгумаційних робіт, відкриттям архівів і розвитком прямого діалогу між істориками.

На завершення Андрій Сибіга висловив особисту вдячність Радославу Сікорському за підтримку України та волонтерську допомогу нашим військовим ще до його призначення на посаду. Також міністр подякував дружині Радослава Сікорського, Енн Епплбаум, за адвокацію українських інтересів та привернення уваги світу до гуманітарної ситуації в Україні.

Колеги питають мене, чому я не пишу про дурачків у Польщі.

З тієї ж причини, з якої не пишу про п'яту колону, що сидить в українському парламенті.

Розумному досить слова, а дурневі й кулаком нічого не доведеш.

Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський уже в Києві.

Візит готували кілька добрих тижнів.

Для стороннього спостерігача може бути одна несподіванка щодо того, з ким він зустрінеться - тут, мабуть, хтось попрацював ;)

Подробиці - згодом.

https://lb.ua/news/2026/09/11/765276_glava_mzs_polschi_sikorskiy.html

🤝 ППО, дрони та снаряди для Сил оборони — ключові результати 36-го засідання у форматі «Рамштайн».

Міністр оборони України Євгеній Хмара та Головнокомандувач ЗСУ Михайло Драпатий уперше представили партнерам План війни, за яким діють Сили оборони.

За підсумками засідання, партнери оголосили нові внески для посилення України на полі бою:

🇩🇪 Німеччина — нові поставки ракет-перехоплювачів до систем Patriot та літаків F-16, а також закупівлі дронів.

🇬🇧 Велика Британія — £100 млн на постачання американського озброєння через PURL, поставки додаткових 95 тисяч дронів до кінця року, а також десятки тисяч артилерійських снарядів підвищеної дальності за кошти інших країн.

🇳🇱 Нідерланди — $300 млн внеску у проєкт Лінія дронів та 300 ракет проти БпЛА.

🇪🇪 Естонія — продовження підтримки у 2027 році на рівні щонайменше 0,25% ВВП.

🇳🇴 Норвегія — оголошений раніше пакет у розмірі $200 млн на закупівлю ракет Patriot.

🇪🇸 Іспанія — €2 млн на пальне через Агенцію НАТО з підтримки та постачання, поставки ракет для ППО та артилерійських боєприпасів.

🇱🇹 Литва — $10 млн на PURL.

🇵🇱 Польща — підготовка нового пакета допомоги на суму €50 млн, який в тому числі включає засоби ППО.

🇸🇪 Швеція — пакет підтримки на $28 млн, що включає внесок у розмірі $14 млн у PURL.

Дякуємо кожному партнеру, який підтримує оборону України.

Вже офіційно - приєднався до команди SlavaTV, української редакції польського суспільного мовника TVP, де кожної середи коментуватимуть головні політичні події тижня у програмі «Гарячі питання».

Як завжди - щиро й прямо.

Перший випуск - уже завтра о 13:00 за Києвом.

Запрошую дивитися!

https://detector.media/infospace/article/252391/2026-09-07-voseny-telekanal-slawa-zbilshyt-kilkist-movlennya-ta-zapustyt-novi-proiekty/

Через кілька років, коли про це можна буде говорити публічно, хтось обов'язково напише книжку про те, які умови різні держави висували Україні під час війни.

Перш за все - про фактично неоколоніальні умови, якими європейські країни та США обставляли свою військову допомогу, особливо у перші дні повномасштабного вторгнення, коли Україна була найбільш слабкою.

Умови, на які, до речі, Україна в переважній більшості випадків погоджувалася - саме тому сьогодні про них краще мовчати.

І особливо абсурдно на цьому тлі виглядатиме Польща, яка в перші роки війни передавала Україні зброю - все, що було - без політичних умов і прихованого рахунку. Згодом, попросила лише про компроміс у болючих історичних питаннях.

https://hromadske.ua/viyna/270614-kytay-prosyv-ukrayinu-ne-byty-po-vladyvostoku-poky-tam-perebuvav-soratnyk-si-tszinpinia-kyodo-news

Моє однозначно негативне ставлення до пана Віткоффа - ні для кого не секрет, але:

👉 де посол України у Вашингтоні?

👉 де українська дипломатія у США?

👉 де військова дипломатія?

👉 де контакти з Конгресом?

👉 де бізнес-лобізм?

👉 де експерти, які знають місцевий контекст і мають потрібні контакти?

Як узагалі може бути так, що українських народних депутатів до Вашингтона привозимо ми разом із польськими колегами - а замість того, щоб зосередилися на роботі, вони потім ходять за нами містом, щоб мати доступ до хот-спота, бо не хочеться платити за роумінг?

Україна повинна мати у Вашингтоні велику постійну делегацію, яка системно працюватиме і з Білим домом, і з Конгресом, і з великим американським бізнесом, і з новим експертним середовищем.

Звісно, я вважаю, що Польща теж (або передовсім) повинна мати таку велику делегацію у Вашингтоні.

Але це не Польщі доводиться спростовувати дурниці Віткоффа.

https://nv.ua/ukr/world/geopolitics/vizit-specpredstavnikiv-trampa-do-kiyeva-pid-pitannyam-vitkoff-bojitsya-jihati-do-stolici-50638512.html

Пише мені один чоловік із Канцелярії прем'єр-міністра Польщі.

Питає, чи знаю я такого-то українського експерта, який зараз виступає на одній із важливих європейських конференцій.

Відповідаю - звісно, знаю.

Відомий і шанований, ну майже головний форсайтер України.

Щоправда, все життя працював у медіа, а у форсайті він розбирається приблизно так само, як я у верблюдах (але я хоча б раз у житті був на відпочинку в Єгипті).

Ми, до речі, навіть якось посварилися на одній панелі про польсько-українські відносини в Києві.

На яких він, до речі, теж розуміється приблизно так само, як я на верблюдах.

Ну але запитую в чому справа.

А він відповідає - ну, розумієш, цей чоловік на тій конференції каже, цитую:

Сильні й прозорі інституції - це дуже погано для України, а партнери, які наполягають на реформах, не розуміють, що насправді хочуть Україні зла

Дай Боже Україні щастя з такими лобістами української справи за кордоном...

Напередодні повномасштабного вторгнення, коли всі західні аналітики й дипломати вже втекли з Києва до Польщі, я разом зі своєю командою з Інституту прилетів в Україну одним із останніх тоді рейсів, і ми разом поїхали на Донбас.

У Києві вулиці вже були порожніми, а найпомітнішими були ті дурні іноземні "воєнні" кореспонденти, які для кращого ефекту на телебаченні стояли в бронежилетах посеред Хрещатика.

На Донбасі нас надзвичайно тепло прийняла група молодих місцевих громадських активістів, що гуртувалася навколо «Друкарні» у Слов'янську. Хлопці нам дуже допомогли. А найбільше мене здивували, коли сказали, що слухають Польське радіо через інтернет-застосунок.

Сьогодні якраз дізнався, що русня знищила «Друкарню» у Слов'янську.

Відтоді я уже не бачився з хлопцями зі Слов'янська. Сподіваюся, що з ними все гаразд.

А до русні теж дійде черга...

https://life.pravda.com.ua/culture/rosiyska-aviabomba-zruynuvala-istorichnu-drukarnyu-u-slov-yansku-drukarskiy-dvir-317213/

Пам'ятаєте, як я нещодавно писав, що Україні дедалі важче заручатися підтримкою партнерів, коли ставиш їх у незручне становище?

До речі, я тоді згадав президента Естонії, який саме перебував у Києві.

А тут відгукнувся добре всім відомий колишній президент Естонії, великий друг України.

Вгадайте, хто його так розлютив...

Дуже цікавими для мене (хоча я не здивований) є нові дослідження групи «Рейтинг», з яких випливає, що 21% українців вважають, що Польща є ворожою по відношенню до України.

У Польщі подібне дослідження проводили навесні цього року, і тоді 31% поляків назвали Україну ворожою державою.

Але звертаю увагу, що в цих двох опитуваннях запитання ставилися дещо по-різному, тому їхні результати не можна порівнювати безпосередньо.

Втім, тут не про точні цифри справа.

Отож, що це говорить нам про польсько-українські відносини?

По-перше, поляки й українці - дуже реактивні суспільства, які швидко змінюють своє ставлення і люблять дивитися на світ у чорно-білих категоріях: або зрада, або перемога; або з нами, або проти нас. Нашим суспільствам загалом чужий компроміс, і ми ображаємося, коли його доводиться досягати. Саме тому еволюція польсько-українських відносин у бік більшого прагматизму завдає нам стільки болю.

По-друге, у польсько-українських відносинах маємо очевидну проблему з комунікацією, а отже - з розумінням намірів сусіда. Закулісні канали комунікації працюють лише ситуативно, у кризових ситуаціях, коли вже пізно. Офіційні та напівофіційні - лише час від часу, переважно в церемоніальному форматі. Суспільні контакти живуть у власній варшавсько-київській бульбашці. Українській стороні легше доносити свій меседж у Польщі, але вона менше в цьому зацікавлена. Польська сторона більше зацікавлена в тому, щоб доносити свій меседж в Україні, але через воєнну ситуацію (тобто своєрідну медійну самоцензуру) робити це складніше.

По-третє - і це найважливіше - обом сторонам, незалежно від того, хто буде при владі у Варшаві чи Києві, доведеться проводити політику щодо сусіда в умовах існування у власній країні гучної фракції: відповідно антиукраїнської в Польщі та антипольської в Україні. Її вже не можна буде просто ігнорувати, і кожному уряду доведеться принаймні захищатися від її атак. Це зміна структурного характеру, яку обидві сторони, принаймні спочатку, будуть намагатися витіснити зі свідомості, тому що вона додає ще одну змінну до й без того складних двосторонніх відносин.

Польсько-українські відносини зараз переживають системну еволюцію, яку більшість по обидва боки кордону поки що не хоче прийняти.

Це може і повинно бути зміною на краще - але старими методами ми цього не досягнемо.

Президент Зеленський оприлюднив лист від президента Польщі Карола Навроцького, надісланий з нагоди Дня Незалежності України.

Упд: кумедно стежити за українськими реакціями на лист президента Польщі.

Бо він нібито не привітав - але виявилося, що таки привітав. І вся історія з образою розсипалася.

Але стоп, він привітав ще 21 серпня - отже, привітав не тоді, коли треба.

І взагалі, привітав не так, як треба - тому що не лише побажав перемоги та відновлення територіальної цілісності, а ще й згадав, що в наших двосторонніх відносинах є проблеми. Як він посмів.

Кабаре...

Я трохи почекав, щоб подивитися, чи покажуть українські медіа, скільки поляків прийшло святкувати День Незалежності України в центрі Варшави, біля Королівського замку.

Не покажуть. Навіщо. Зараз непопулярно показувати, що Польща підтримує Україну.

Тож я просто викладу фото. Для наочності.

Правильно сказав президент Зеленський - Україна не є членом НАТО і не зобов'язана захищати країни НАТО.

Ну, із якої причини?

Можливо, ця заява нарешті покладе край цим дивним дискусіям про те, хто кого захищає, не захищає, має захищати і хто кому що ще винен.

Давно відомо, що в цьому питанні держави НАТО з Україною не погоджуються, і це лише породжує непотрібні проблеми.

Натомість я не впевнений, чи правильно зробив президент Зеленський, що це сказав - отож, як кажуть в Одесі, це дві великі різниці.

Бо справа не в тому, щоб мати рацію, а в тому, щоб зберігати підтримку партнерів. А це дедалі важче робити, коли ставиш їх у незручне становище, як у цьому випадку - президента Естонії, який стояв поруч у Києві. Тим більше, що останнім часом і без цього не бракувало напруженості між Україною та країнами Балтії.

Звісно, усе це - станом на сьогодні.

Це абсолютно не виключає співпраці держав НАТО з Україною в майбутньому, різного роду військових зобов'язань, регіональних міні-альянсів чи спільних оборонних планів.

Але для цього потрібна готовність обох сторін, а її досі - будьмо ж відверті - немає з обох боків.

Щоб вона з'явилася, треба принаймні для початку позбутися різних міфів і необгрунтованих припущень.

https://www.pravda.com.ua/news/2026/08/25/8050275/

На Мілітарному знайшов цікаву статтю про польську військову допомогу для України.

Дуже заохочую почитати.

https://militarnyi.com/uk/blogs/polska-vijskova-pidtrymka-ukrayini-masshtaby-napryamy-ta-evolyutsiya-dopomogy/