Даніель Шеліговський

Трохи спогадів до Дня Незалежності України

https://www.istpravda.com.ua/articles/2021/08/25/160064/

Колеги, усіх вітаю з Днем Незалежності України!

Суверенна, незалежна українська держава була ключовим елементом польської стратегії ще за часів Юзефа Пілсудського.

У маловідомому листі 1920 року Пілсудський писав:

Ми хочемо дати [Україні] можливість самовизначення та управління власним народом. [...] Я поставив усе на карту, граю останню ставку, щоб зробити щось для майбутнього Польщі, хоча б у такий спосіб послабити можливість появи в майбутньому могутньої Росії! І, якщо вдасться, допомогти створенню України, яка стане заслоном між нами та Росією; на довгі роки [Росія] не буде для нас загрозою. Але в цьому й питання: чи постане ця Україна, чи має вона достатньо сил і людей, щоб створитися й організуватися, адже ми не можемо сидіти тут вічно.

Сто років тому не вдалося, але сьогодні Україна виборола собі місце на карті Європи.

Усім бажаю якнайшвидшої перемоги над москалями, а потім уже - нудної, кропіткої праці над зміцненням державності.

Бо саме сильна Україна є найкращим партнером для Польщі.

Ну що ж - я казав, що німці ніколи не забудуть і не відпустять цю справу.

І Польщі вони теж не забудуть того, що вона зробила в цій справі.

Нагадаю, що Польща відмовилася видати його Німеччині й навіть вибудувала цілу лінію судової аргументації, чому критична інфраструктура ворога є законною ціллю для атаки.

А те, що знаючи про ризики, обираєш відпустку в Хорватії...

https://suspilne.media/1382652-u-horvatii-zatrimali-ukrainca-pidozruvanogo-u-pidrivi-pivnicnih-potokiv/

Коли я вперше в Києві, здається, десь у середині 2023 року, почув - тоді це ще говорили по кутках - що, мовляв, «Польща втикає ніж у спину Україні», я це проігнорував.

Коли почув це вдруге - засміявся.

Коли почув утретє від відомого українського експерта- філософа - у мене тоді раптом відкрилися очі, і не міг зрозуміти, як я не помітив чогось настільки очевидного, що буквально розгорталося в мене перед очима.

Це ж був хрестоматійний приклад конструювання наративу: одне й те саме я почув від людини з владних кіл, від військового та від громадського діяча. Випадковостей не було.

Однак, усе ще я не розумів, навіщо вся ця історія. На щастя, мої співрозмовники були зі мною відверті. Як сказала мені людина, яка тоді була близькою до Банкової: Даніель, давай прямо, ми ж просто вважаємо, що поляки мають надто великий вплив в Україні.

Польща тоді мала доволі непоганий канал зв'язку із Банковою. Вела переговори про придбання великого гравця на українському фінансовому ринку й конкурувала з кількома українськими структурами, яким, простіше кажучи, був потрібен адміністративний протекціонізм.

Це все було так очевидно, а я все одно це проґавив. Досі вважаю це однією зі своїх найбільших аналітичних помилок щодо України.

Тому, коли сьогодні я бачу, як в Україні формується новий наратив - про Польщу, мовляв, як «другу Росію», про потребу захищатися як від Росії, так і від Польщі - мене це уже взагалі не дивує.

Зрештою, той самий механізм уже спрацював: цю думку я вже чув у владних колах, від військових і від громадських діячів (тут все досить просто - достатньо зайти у Facebook).

Головне питання, звісно, знову те саме: навіщо все це і чому саме зараз?

Чи знову тривають закулісні переговори щодо певних активів?

Чи потрібно знайти винного, на якого можна буде списати провал проєкту швидкого вступу до ЄС?

Чи ще щось?

Так по-людськи, мені шкода моїх українських друзів, з якими ми стільки всього доброго зробили разом.

Бо цей дедалі сильніший український суверенізм, на жаль - абсолютно не шлях до зміцнення країни.

Суверенізм - це шлях до її провінціалізації.

Це цілком свідоме, поступове витіснення присутності партнерів, щоб старі гравці змогли відновити свій вплив.

Цікава точка зору, хоча, звісно, я з нею не згоден.

«Бандеризм» у Польщі - це те саме, що й «польські вибори» в Україні. Зручне та комфортне пояснення всього, яке насправді не пояснює нічого.

Тобто в Україні приймають рішення, яке полякам не подобається - значить, «бандеризм».

І навпаки, у Польщі приймають рішення, яке українцям не подобається - значить, «вибори у Польщі».

Насправді пояснення дуже просте, але незручне для всіх. Ситуація, у якій ми зараз опинилися - це і є саме наслідок того, що ми не змогли вирішити проблеми, які виникали в польсько-українських відносинах. І вони повернулися до нас із ще більшою силою.

Хто ще пам'ятає, як у квітні 2015 року Верховна Рада ухвалила так звані декомунізаційні закони, у яких прописано, що: «особи ... які публічно виявляють зневажливе ставлення до [УПА], несуть відповідальність»; та «публічне заперечення факту правомірності боротьби [УПА] ... є протиправним»?

Тобто «залишити історію історикам», але історики мають думати так, як прописано в законі, або нести відповідальність...

Хто ще пам'ятає, що ті закони було ухвалено одразу після виступу у Верховній Раді тодішнього президента Польщі Броніслава Коморовського, що у Варшаві було сприйнято як абсолютно недружній жест?

Хто ще пам'ятає, що згодом тодішній президент України Петро Порошенко обіцяв президенту Коморовському, що цю частину про фактичну цензуру історичних досліджень приберуть із закону, але цього так ніколи й не сталося?

Хто знає, що одразу після цих подій, у червні 2015 року, під час закритого засідання в межах Консультацій Керівництв Міністерств Закордонних Справ Польщі та України (був у нас колись такий формат) міністр Радослав Сікорський чітко сказав своєму візаві, міністру Павлу Клімкіну, що Україна відмовляється вирішувати питання у двосторонніх відносинах?

Вибори у Польщі були ще далеко попереду, ще навіть не було погоджено їхньої дати, вони мали відбутися тільки в жовтні того року.

Про це всі якимось дивним чином завжди забувають, начебто історична суперечка з'явилася нізвідки десь у 2023 році.

Ми до нинішньої ситуації рухалися дуже передбачуваним шляхом, про що я неодноразово писав. І разом приїхали туди, де ми зараз є, тому що проблеми були по обидва боки кордону.

Але щоб вирішити проблему, перший крок - це усвідомлення того, що проблема взагалі існує.

Пояснювати все «бандеризмом» та «виборами у Польщі» дуже зручно.

Нам одразу начебто стає комфортніше.

А потім нас наздоганяє реальність.

І всі вельми здивовані.

https://www.eurointegration.com.ua/articles/2026/08/17/7243604/

Недільний контент
В офісі президента дійсно розробили план, так, це саме це слово, для покращення відносин з Польщею.

Я ж на тижні поговорила з керівником програми «Східна Європа» центру PISM, який консультує уряд Туска та Навроцького.
Угода МІГи в обмін на дронові технології буде, що буде з участю Польщі в анти балістичній коаліції, чи буде надалі існувати трек між президентами двох країн, як будуть проходити навчання військових коаліції охочих восени в Польщі, чи можливо винести історичні питання за дужки, чи очікували в Польщі такої реакції на позбавлення ордену Білого орла (знаю, що не очікували).


Перш ніж критикувати, спробуйте подивитись без емоцій.
Люди схильні, навіть маючи інформацію про всю повноту картини, все рівно приймати хибні рішення, тому що вони заспокоюють їхній мозок в конкретному моменті.
Але це не означає, що треба позбавляти себе всієї інформації, споживаючи лише те, що схвалює наш мозок.

https://youtu.be/2N7w1PKL_uY?si=HEM6wG3kNMdoVlvt

🇺🇦 🇵🇱 Збройні Сили України вітають Збройні Сили Республіки Польща, увесь польський народ і Польщу з Днем Війська Польського.

15 серпня – День Війська Польського (Święto Wojska Polskiego). Цього дня Польща вшановує перемогу у Варшавській битві 1920 року, коли Військо Польське разом зі з'єднаннями Армії УНР зупинило більшовицьку навалу й відстояло свободу. Столітня тяглість спільного протистояння московському імперіалізму сьогодні триває на українському фронті.

Висловлюємо щиру вдячність Війську Польському та Республіці Польща за багаторічну системну військову підтримку від 2014 року й особливо після 24 лютого 2022 року.

Дякуємо за польське лідерство у форматах «Рамштайн», LITPOLUKRBRIG, місії EUMAM Ukraine, ініціативі NSATU та Спільному центрі НАТО–Україна JATEC, функціонуванні операції LEGIO, а також за вишкіл українських підрозділів і логістичну роботу.

Ця взаємодія наближає повну взаємосумісність ЗС України з арміями НАТО та ЄС.

Дякуємо польському народу за прихисток українських родин і вшановуємо пам'ять громадян України польського походження та польських добровольців, полеглих за свободу.

Бажаємо польським воїнам та воїнкам міцного здоров'я, а Республіці Польща – миру та процвітання.

Слава Польщі! Слава Україні! Разом – до перемоги.

Підписатися на Telegram-канал Генерального штабу ЗСУ

🇺🇦 Сайт Збройних Сил України

Давайте я виправлю цих горе-журналістів:

👉 Україна запрошена на військовий парад до Дня війська польського, як і всі інші - на рівні дипломатів і військових аташе

👉 українські військові підрозділи не братимуть участі у параді, так само як вони не брали участі у 2025 році, не брали участі у 2024 році, не брали участі у 2023 році, і у 2022 році їх теж не було. Бо в українських військових є важливіші справи, ніж марширувати вулицями Варшави, і польська сторона послідовно дотримується позиції, що під час війни українські війська на парад до Варшави не запрошують (можливо, колись це зміниться, але точно не зараз)

👉 у параді візьмуть участь також військові/техніка зі США, Канади, Франції, Швеції, Румунії, Литви, Естонії та Австралії. Можливо, ще хтось/щось - побачимо. Не всі - військові підрозділи. Частина - це просто іноземна авіація, яка зараз базується у Польщі

👉 у параді НЕ ВІЗЬМУТЬ участі військові з 180+ країн світу, у тому числі із +/- 20 держав союзників по НАТО, тому що завжди запрошують лише кількох спеціально відібраних. Для прикладу, минулого року були військові зі США, Великої Британії, Франції та Румунії. Плюс трохи союзницької техніки, звідси і Австралія.

І це все, розкрив великий секрет.

Послідовно вважаю, що журналісти - це найгірший різновид шкідників у польсько-українських відносинах. Найбільшу дурницю вони роздмухають до рівня сенсації, аби тільки привернути увагу.

На другому місці - всі ці диванні експерти, які на запрошення тих журналістів готові коментувати будь-яку дурницю своїми не менш дурними міркуваннями.

https://suspilne.media/1377912-ukraina-ne-otrimuvala-zaprosenna-na-vijskovij-parad-u-polsi/

Жертвою російського кілера, затриманого в Польщі, мав стати репер Слевін Дадян, відомий також як Київстонер, повідомляє польська радіостанція RMF FM.

Слевін Дадян, а насправді Альберт Васильєв, був звинувачений ФСБ у нагляді та управлінні логістикою постачання до Московської області дронів, які мали використовуватися для атак на стратегічні об’єкти в російській столиці та її околицях.

Безпілотники мали контрабандою перевозитися зі Словаччини через Польщу та Білорусь. Музиканта внесли до списку осіб, причетних до екстремістської та терористичної діяльності.

Кремль стверджує, що репер співпрацює з українськими спецслужбами. Сам він заперечує ці звинувачення

📰 підписатися

Польські літаки можуть потрапити в Україну вже найближчими днями. Тут більшість питань уже погоджено.

Медійна чорнуха про "металобрухт" ні на кого у Варшаві не справила враження, а тому і умови потенційної домовленості залишилися без змін.

Але що стосується ракет для систем Patriot - попереду ще довгий шлях.

Як я вже казав в інтерв'ю Юлії Забєліній, у Польщі не сприймають більше того, що Київ питання військової допомоги намагається вирішувати шляхом морального тиску через медіа.

Тимчасом ніхто з України до Польщі офіційно щодо ракет для Patriot не звертався. Тож офіційно... теми немає.

https://www.pravda.com.ua/news/2026/08/14/8048615/

Скажу відверто: Україна досі має в Польщі величезний запас симпатії та чимало впливових прихильників.

Залишається лише сподіватися, що як партнерів для співпраці українська влада знову не обере ту наївну фракцію підтакувачів, які влаштовують у Києві «теплу ванну», говорять саме те, що українська влада хоче почути, а потім вони всі щиро дивуються, що мало бути гаразд, а сталася політична катастрофа.

Партнер має чесно сказати, де саме є проблема, і допомогти цю проблему вирішити.

Інакше це просто іграшки у пісочниці диванних експертів.

Dziennik Gazeta Prawna, одне з найкраще поінформованих щодо українських справ польських медіа, сьогодні пише про те, що в адміністрації президента Зеленського ухвалили план, спрямований на покращення суттєво підірваного іміджу України в Польщі.

Серед іншого, цьому мають сприяти активніша співпраця з польським бізнесом, експертами та медіа, а також залучення зовнішньої PR-агенції.

За інформацією видання, такий план активної публічної дипломатії переміг на Банковій два альтернативні підходи: перечекати проблеми в польсько-українських відносинах або піти на ескалацію суперечки та її інтернаціоналізацію.

Це слід оцінити однозначно як дуже правильний підхід.

Утім, самою лише публічною дипломатією ситуацію не виправити.

Конкретні проблеми, які давно відомі, зрештою доведеться вирішити - і водночас підготуватися до нових, які неминуче виникатимуть у майбутньому.

Останніми днями дипломатія з обох боків працює дуже активно, і ця робота продовжуватиметься.

Тим не менш, з усієї цієї турбулентності ми маємо вийти із системним рішенням - інструментом раннього реагування на виклики, що лише з'являються на горизонті, перш ніж вони встигнуть перерости в політичні проблеми.

https://polskieradio24.pl/swiat/nowa-strategia-zelenskiego-wobec-polski-w-grze-trzy-scenariusze

У польсько-українських відносинах багато чого відбувається, тож мені було про що розповісти Юлії.

А оскільки відбувається не обов'язково щось добре (хоча і краще, ніж я очікував), то в цьому інтерв'ю ви знайдете все те, що вам не сподобається.

Як завжди - неприємно, зате чесно. Щирість у висловлюваннях - це саме найвища форма поваги до слухача. Інтерв'ю має бути не для того, щоб комусь покращувати настрій.

Величезна подяка Юлії за те, що вона займається якісною журналістикою, а не шукає п'ятихвилинних коментарів від диванних міжнародників, аби тільки назбирати лайків в інтернеті.

Значить - запрошую послухати нашу розмову.

https://youtu.be/2N7w1PKL_uY?is=dTDyFVQpA4Ik9S-z

Під час пресконференції в Сербії президент Зеленський нагадав, що Польща має у своїх запасах ракети до систем Patriot:

Друга історія – це Європа. У кого є? У німців є, у поляків є. Це ті, хто може серйозно допомогти. При всій повазі та вдячності до німецької сторони, вони дійсно допомагали. І Польща допомагала. Але я кажу відверто.

І тут, на жаль, ми дійшли до моменту, про який я так часто попереджав.

Україна вирішила посваритися з Польщею через абсолютно другорядне питання політики пам'яті, відштовхнувши від себе значну частину польського політичного істеблішменту та суспільства.

Українська влада вирішила, що короткостроковий політичний розрахунок важливіший за довгострокову вигоду у вигляді польської підтримки.

І таке рішення мало свою ціну.

Про що я?

Про те, що політична ціна допомоги Україні в Польщі сьогодні колосальна, і Україні доведеться чимось компенсувати цю ціну, якщо вона справді захоче ще отримувати таку допомогу.

Якою саме буде ця ціна - дізнаємося лише через деякий час.

Повторю ще раз. Кожне політичне рішення має свою ціну. Якщо не сьогодні, то післязавтра.

А короткострокові перемоги для внутрішнього ринку часто перетворюються на довгострокові поразки на міжнародній арені.

Василь Боднар - поки що ще посол України в Польщі, але невдовзі вже знову заступник міністра закордонних справ України - дав велике інтерв'ю про польсько-українські відносини.

Дуже раджу подивитися, тому що це фактично маніфест прагматизму.

Боднар говорить, що:

👉 Польща залишається стратегічно важливим партнером України - зокрема, у питаннях безпеки, європейської інтеграції та майбутньої відбудови

👉 польська підтримка України не гарантована автоматично, із польським суспільством і політичним класом потрібно постійно працювати

👉 реальні суперечності, зокрема в економіці, треба вирішувати через постійний предметний діалог, а не політичне нагнітання

👉 Україна має право самостійно визначати свою політику пам'яті, але водночас повинна чесно говорити про темні сторони національно-визвольного руху та враховувати чутливість партнерів

👉 історичні суперечки не можуть заступати головного - Польща реально допомагає Україні зброєю, боєприпасами та політичною підтримкою, і за це слід «казати Польщі дякую, а не шукати нового приводу для сварки».

Прагматизм стає новою рамкою польсько-українських відносин. Про нього говорить не лише Боднар - останніми днями на цьому також наголошували Андрій Сибіга та Ірина Верещук.

Усім нам не завадило б більше прагматизму й менше емоцій.

До речі, у Києві вже не перший день перебуває Павел Коваль, який у Канцелярії прем'єр-міністра Польщі відповідає за питання України. Поза медійним шумом він веде переговори саме про конкретні кроки задля деескалації напруги і подальшого розвитку нашої співпраці.

https://www.eurointegration.com.ua/interview/2026/08/6/7243066/

Польська поліція оприлюднила статистику злочинів, скоєних у Польщі щодо та громадянами України. Ці дані варто мати на увазі, коментуючи нинішні події.

Ось, вони:

👉 минулого року було зафіксовано 193 випадки образи або посягання на тілесну недоторканність громадян України з мотивів національної приналежності. У першому півріччі цього року - вже 126, що означає зростання приблизно на 30%

👉 подібне зростання спостерігається і у випадках дискримінації - з 80 випадків у 2025 році до 54 у першому півріччі цього року, тобто приблизно на 35%.

Беручи до уваги те, що сьогодні в Польщі проживає близько 1,7 млн громадян України.

Втім, проблема має і другий вимір.

У 2025 році в Польщі було зафіксовано 17 тисяч злочинів, скоєних громадянами України. У першому півріччі цього року - вже 11 тисяч, тобто спостерігається аналогічне зростання приблизно на 30%.

Найпоширеніші злочини, скоєні громадянами України - керування автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, торгівля та зберігання наркотиків, крадіжки, жорстоке поводження та погрози.

При чому дедалі помітнішою стає проблема української організованої злочинності у Польщі, насамперед у сфері наркоторгівлі, а також вимагань і розбійних нападів. Українські злочинні угруповання поступово стають другою за масштабом проблемою після грузинських.

Обидві статистики - злочинів, скоєних щодо громадян України в Польщі, і злочинів, скоєних громадянами України в Польщі - досі залишаються маргінальним явищем. Особливо з огляду на масштаб припливу українських біженців до Польщі після російського вторгнення у 2022 році.

Водночас медіа вміло привертають увагу саме до таких випадків. Як, наприклад, два нещодавні інциденти у Вроцлаві - жорстокий напад трох поляків на українську пару та спроба вбивства молодої жінки, скоєна українським підлітком із ножем.

Все таки, динаміка на рівні 30% точно викликає занепокоєння.

Найближчим часом, ймовірно, побачимо тіснішу співпрацю між польським і українським міністерствами внутрішніх справ, а також поліцейськими службами.

Але передусім, перш ніж коментувати нинішні події, варто спиратися на тверді дані.

Дуже мені сподобалося те, що написала сьогодні Ірина Верещук (див. мій попередній допис):

Наше партнерство з поляками грунтується на геополітичній взаємозалежності. Якщо додати до цього ще більше прагматизму і системної роботи, все виходитиме як слід. На користь наших народів

Все саме так:

👉 основою польсько-українського партнерства є спільний інтерес у сфері безпеки. Чи цього замало? Навпаки, цього цілком достатньо, щоб будувати хороші й міцні двосторонні відносини. Пошук будь-якою ціною інших «фундаментів» (як братні народи, чи ще інші історичні детермінізми) лише породжує непотрібне розчарування

👉 польсько-українським відносинам потрібно значно більше прагматизму і значно менше емоцій та догматизму. Світ не є чорно-білим, а підхід «або з нами, або проти нас» чудово працює у Фейсбуці, коли треба підняти собі настрій і зібрати трохи лайків. Тільки це не має нічого спільного з реальністю. Партнерські відносини між сусідами завжди включають і співпрацю, і конкуренцію. Суть партнерства полягає в тому, щоб надати цій конкуренції прийнятні для обох сторін рамки

👉 тут ми переходимо до третього питання: щоб вибудувати такі рамки двосторонньої співпраці, недостатньо зустрічатися на найвищому рівні раз на квартал. Ба більше, самих лише зустрічей узагалі недостатньо. Польсько-українські відносини потребують інституціоналізації, щоб ми могли системно розвивати співпрацю та завчасно розв'язувати проблеми, які виникають.

Тричі погоджуюсь.

Моя повага пані Ірині.

Сьогодні у Львові зустрілася з Державним секретарем – заступником Міністра закордонних справ Республіки Польща Марціном Босацьким.

Хороша та продуктивна зустріч, спрямована на посилення українсько-польського партнерства.

Окрему увагу приділили питанням історичної пам’яті. Відвертий і чесний діалог у цій сфері є важливою передумовою для зміцнення довіри між нашими народами.

Також обговорили питання, які турбують українську громаду в Польщі. Захист прав і законних інтересів українців за кордоном перебуває на особливому контролі Президента Володимира Зеленського.

Окрім цього, пройшлися по інших ключових питаннях двостороннього порядку денного.

Дякую Міністерству закордонних справ України та Львівській обласній військовій адміністрації за допомогу в організації зустрічі.

Наше партнерство з поляками грунтується на геополітичній взаємозалежності. Якщо додати до цього ще більше прагматизму і системної роботи, все виходитиме як слід. На користь наших народів 🇺🇦👍🇵🇱