Даніель Шеліговський

Тим часом заступник міністра закордонних справ Польщі Марцін Босацький, який відповідає за відносини з Україною, зустрівся у Львові із заступницею керівника Офісу Президента України Іриною Верещук.

Вони обговорили широке коло питань польсько-українських відносин, зокрема історичні питання, економічну співпрацю та євроінтеграційний шлях України.

Це дуже добра новина. Схоже, ми рухаємося саме тим шляхом, про який я тут увесь час писав: пік ескалації припав на другу половину липня, а на стику липня й серпня відкривається вікно можливостей для деескалації та пошуку нової формули співпраці.

Поки що базовим сценарієм виглядає перша з двох моделей, про які я нещодавно писав - двоколійний підхід. Тобто, з одного боку, розвиток усього комплексу польсько-українських відносин. З іншого - історична суперечка, винесена за дужки, в окрему площину, як самостійний елемент двостороннього порядку денного.

Якщо це не спрацює, у Варшаві поступово більшає прихильників іншого підходу - дистанціювання й зведення двосторонніх відносин до необхідного мінімуму.

Поки що все виглядає так, що обидві сторони готують ґрунт саме для першої моделі. Підтримую.

Літній період цьому лише сприяє. Політики в обох країнах роз'їжджаються у відпустки, а це створює більше простору для спокійної роботи дипломатії.

https://x.com/i/status/2083513718663483469

Президент Трамп любить змінювати свою думку по кілька разів на тиждень, але в його висловлюванні про ракети Patriot важливе зовсім інше.

Трамп сказав про Україну, цитую: «вони колись можуть обернутися проти вас». Тобто, проти США.

І це не випадковість. Просто, як то кажуть, він сказав більше, ніж хотів.

Справа в тому, що так думає не лише Трамп.

Нещодавно у Варшаві я мав нагоду поспілкуватися з високопоставленим німецьким військовим із Генерального штабу, який саме так пояснив, чому Німеччина не передасть Україні ракети Taurus і взагалі жодних найновіших технологій.

Цитую: «немає жодної впевненості, що після війни Україна не обернеться проти нас». Тобто проти Німеччини.

Подібні думки дедалі частіше можна почути в Європі, незалежно від того, куди поїдеш.

На жаль, це наслідок непродуманих, а нерідко й просто безглуздих коментарів, які лунають із Києва.

Не має значення, що вони робляться для внутрішньополітичної аудиторії.

Сьогодні кожна європейська держава уважно стежить за публічною дискусією в Україні та українським інформаційним простором, і кожен такий коментар одразу помічають і беруть до уваги.

Під час війни не можна безкоштовно дарувати своїм ворогам політичні аргументи. Люди, які формують громадську думку, повинні нести відповідальність за свої слова. Це не гра у збирання лайків у соціальних мережах.

Наслідки є цілком реальними - і відчутними вже сьогодні.

Ще раз процитую тут Буданова із його нещодавнього інтерв'ю:

щоб [перемога України] була справжньою, нам потрібні союзники, партнери, друзі і так далі. А за це треба поборотися.

До речі, той, хто вигадав усю історію з Лорою Лумер - це саме абсолютний майстер-клас із політичної комунікації. Моя повага. Не розумію, звідки в Україні стільки критики через її візит. Головне - результат, а не моральна перевага.

https://www.pravda.com.ua/news/2026/07/31/8046758/

З'явилися дуже цікаві результати дослідження української громади в Польщі, проведеного Центром досліджень міграції Варшавського університету.

Станом на сьогодні, за оцінками Головного статистичного управління Польщі, у країні перебуває близько 1,7 млн громадян України.

Основні висновки:

👉 3,5% уже мають польське громадянство; 26% оформлюють зараз польське громадянство; ще 28% розглядають можливість подати відповідну заяву

👉 три чверті українців розглядають можливість довгострокового перебування в Польщі. Причому зростає частка тих, хто планує залишитися щонайменше на кілька років: сьогодні це 44%, тоді як у 2022 році було 22%

👉 найчастіше пов'язують своє майбутнє з Польщею ті, хто приїхав ще до початку повномасштабної війни. Серед довоєнної міграції 80% хочуть залишитися на кілька років або назавжди. Серед тих, хто приїхав уже після початку війни, таких 67%

👉 найчастіше залишитися в Польщі планують люди віком від 25 до 65 років, причому чоловіки частіше, ніж жінки

👉 роботу в Польщі мають вже 83% громадян України, тоді як у 2022 році цей показник становив 69%. Послідовно зростає і частка тих, хто відкриває власний бізнес - сьогодні це вже 11%

👉 водночас 80% сумують за домом, а 20% заявляє, що потребує психологічної або емоційної підтримки.

За оцінками, сьогодні населення Польщі становить 37,2 млн осіб. Тобто майже кожен двадцятий мешканець Польщі - українець.

Експерти часто не помічають одного: уперше за останні 70 років Польща перестала бути моноетнічним суспільством і входить у фазу стійкої багатоетнічності.

А це буде непростий процес - і для самого суспільства, і для держави як інституції.

🇺🇦🇵🇱 Очільник МЗС України Андрій Сибіга провів телефонні переговори з віцепремʼєр-міністром, міністром закордонних справ Польщі Радославом Сікорським після того, як російська ракета залетіла в повітряний простір Польщі.

Андрій Сибіга високо оцінив реакцію польського уряду та запевнив полтського міністра в повній солідарності України з Польщею. Україна готова надати всю необхідну допомогу в розслідуванні цього інциденту.

Сторони погодилися, що посилення повітряного щита України має стати невідкладним пріоритетом для всієї євроатлантичної спільноти.

Очільник МЗС України також запропонував відновити переговори з іншими союзниками щодо всіх можливих способів захисту повітряного простору України із залученням партнерів.

💬 "Ідеться не про благодійність, а про прагматичні рішення для зміцнення нашої спільної безпеки.

Вважаю, що сьогоднішній заліт ракети також є суворим нагадуванням про жахливу реальність, з якою стикаються обидві наші країни: настав час зосередитися на протидії гострим загрозам сьогодення, а не на суперечливих дискусіях про минуле.

Ми відзначили позитивні результати вчорашньої зустрічі Президента Зеленського та Прем’єр-міністра Туска й обговорили реалізацію досягнутих ними домовленостей", – зазначив глава МЗС України.

Андрій Сибіга поінформував Радослава Сікорського про результати візитів Президента до Великої Британії та США.

Україна вдячна Польщі за її лідерство в Європі та твердість у захисті наших спільних принципів.

Все. Зустріч Дональда Туска та Володимира Зеленського тривала близько години.

Пресконференції не було, і, схоже, свідомо не буде й надаватися більше інформації про зміст переговорів.

Про що говорили?

👉 двостороннє (і не тільки) співробітництво в оборонній сфері
👉 подальша польська військова допомога Україні
👉 польські інвестиції в Україні
👉 конфлікт навколо політики пам'яті
👉 українців у Польщі.

Саму зустріч планували не дуже завчасно. Польські ЗМІ повідомили лише сьогодні опівдні.

Уже сам факт того, що панове зустрілися разом із широкими делегаціями, варто оцінювати позитивно. Це чіткий політичний сигнал.

Хоча мене здивувала відсутність одного пана з українського боку. Він мав би сидіти навпроти Павла Ґрася. Шкода.

Провели зустріч із Премʼєр-міністром Дональдом Туском у Любліні. Обговорили багато двосторонніх питань, і серед них історичний діалог між нашими державами. Розповів про нашу дипломатичну роботу у Вашингтоні.

Говорили також про оборонну співпрацю і пріоритетні питання для захисту наших міст і громад від жорстоких російських ударів. Антибалістика – це ключовий пріоритет. Безпека й захист України – це також безпека й захист Польщі. Наша співпраця посилює і наш регіон, і всю Європу.

Окремо обговорили безпекові виклики, які є, на жаль, і для наших людей: важливо, щоб українці, які через війну залишили дім і знайшли прихисток у Польщі, почувалися в безпеці. Дякую.

Ще сьогодні у Любліні прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск зустрінеться з президентом України Володимиром Зеленським.

Місце зустрічі зовсім невипадкове - шість років тому (рівно вчора) було засновано Люблінський трикутник, формат співпраці Польщі, України та Литви.

Далі буде.

Нове опитування чітко вказує, що поляки хочуть двоколійної політики щодо України.

З одного боку, співпраця у сфері безпеки. З іншого - порушення питання Волинської трагедії та вшанування її жертв.

Тут немає партійних розбіжностей - 84% поляків вважають, що польський уряд має реагувати на вшанування в Україні командирів УПА, відповідальних за злочини проти поляків. А якщо уже сформувався суспільний консенсус, тоді кожен польський уряд проводитиме політику, яка відповідатиме цим очікуванням.

Про політику двоколійності у Варшаві дедалі частіше говорять за зачиненими дверима. Ідеться про те, щоб розвивати весь спектр польсько-українських відносин крім політики пам'яті. Натомість політику пам'яті залишити для окремого треку, де нам найближчим часом компромісу знайти не вдасться.

Але обговорюється також політика заморозки. Кажуть, якщо не можемо домовитися, то, можливо, нам і не потрібні настільки розвинені двосторонні відносини, їх можна б обмежити до мінімуму.

Який шлях оберемо - питання ще відкрите.

🇺🇦🇵🇱 Очільник МЗС Андрій Сибіга також провів телефонні переговори з віцепремʼєр-міністром, міністром закордонних справ Польщі Радославом Сікорським.

Сторони обговорили посилення російських атак на цивільні судна в Чорному морі та наслідки цього терору для глобальної продовольчої безпеки. Також – європейський шлях України.

💬 "Подякував Радославу за підтримку Польщею відкриття першого та шостого переговорних кластерів. Ми також привітали схвалення 21-го пакета санкцій Європейського Союзу проти Росії – рішення, на яке ми давно очікували.

Поінформував колегу про останню масовану російську атаку на Київ та інші українські міста. Особливу увагу приділили нагальній необхідності подальшого посилення тиску на Росію.
Висловив вдячність Польщі за підтримку України від перших днів повномасштабного російського вторгнення", – наголосив Андрій Сибіга.

Коли канцлер Німеччини заявляє, що він абсолютно нічого не знає про німецько-російські переговори в Азербайджані, він застосовує той самий прийом, що й адміністрація Байдена у 2023 році, коли їй довелося дистанціюватися й заявити, що вона жодним чином не санкціонувала неформальні американсько-російські переговори. Хоча такі справді були і американські учасники навіть приїжджали у Київ із своїми чудесними пропозиціями.

В обох випадках йдеться про так званий формат Track 1.5 - наближених до влади колишніх посадовців, неформальних радників та експертів, які формально не представляють уряд.

Саме тому в разі потреби від них завжди можна відмежуватися і сказати, що влада нічого не знала. Мовляв, просто зібралися хлопці й поїхали поговорити. Таке ж буває.

Саме такого формату сьогодні бракує нам, щоб розпочати серйозну розмову про майбутнє польсько-українських відносин. Під «парасолькою» обох урядів, але у форматі Track 1.5.

Щоб з одного боку це не створювало політичної проблеми для влади ні в Польщі, ні в Україні. З другого боку - щоб самі учасники не були зв'язані офіційними директивами.

На цьому етапі будь-які інші дискусії не мають великого сенсу.

Вікно можливостей для такого діалогу щойно відкрилося, але воно не залишиться відкритим довго. Уже восени воно може почати поступово зачинятися, а натомість ми ризикуємо отримати замороження двосторонніх відносин.

Звісно, це теж не найгірший із можливих сценаріїв - він ж кращий за постійну ескалацію.

Але все ж варто мати бодай мінімальні амбіції.

Президент Володимир Зеленський провів нараду щодо українсько-польських відносин і анонсував кілька кроків, які мають допомогти покращити нинішній напружений клімат між Києвом і Варшавою.

Ці заяви вже позитивно оцінили прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск і міністр оборони Владислав Косіняк-Камиш. У Варшаві є велике очікування, що нарешті вдасться зробити крок уперед. Тепер чекаємо на конкретні рішення.

Особисто я поки що не переконаний, що це означає справжній новий етап у двосторонніх відносинах. Символічні жести, безумовно, важливі, особливо зараз, але самі по собі вони недостатні. Проблема має структурний характер - у багатьох питаннях польські та українські інтереси не збігаються. Тому нам потрібно виробити загальні рамки та правила взаємодії, які дозволять у таких ситуаціях швидко проводити консультації, узгоджувати позиції та знаходити робочий компроміс.

Іншими словами, наша проблема полягає в тому, що ми починаємо займатися двосторонніми питаннями лише тоді, коли вони вже доходять до найвищого політичного рівня і вибухають нам в обличчя. Натомість бракує системної, повсякденної взаємодії на робочому рівні.

Як я вже писав раніше, вважаю, що друга половина липня - це саме те вікно можливостей, коли слід не лише взяти під контроль нинішню кризу в українсько-польських відносинах, а й виробити механізми, які дозволять уникати подібних криз у майбутньому.

Саме це стане для мене показником серйозності намірів - чи ми розпочнемо роботу над системним вирішенням проблем, чи зосередимося лише на ситуативних кроках тут і зараз, щоб кожного разу лише гасити пожежі.

Провів нараду щодо нашої політики на Польському напрямку. Пріоритети очевидні: усім в Європі потрібні добросусідські, рівноправні та взаємовигідні відносини, які будуються на повазі. Польща відчутно підтримала Україну після початку повномасштабного російського вторгнення, і ми вдячні Польщі. Захист незалежності України прямо означає посилення незалежності Польщі, і безпекові виклики, які стоять у наш час перед Європою, можуть бути вирішені тільки у співпраці, зокрема у співпраці вільних націй нашого регіону. Дякую учасникам наради за ініціативність і пропозиції.

Домовилися зробити кілька ключових речей. Перше: будуть рішення на дипломатичному напрямку. Друге: будуть відкриті всі архіви Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України щодо трагічних подій 20-го століття на Волині. Третє: будуть рішення для надання додаткової суттєвої кількості дозволів на пошукові ексгумаційні роботи, і разом із польською стороною маємо забезпечити більшу спроможність для проведення таких робіт. Четверте: обговорили можливі формати для розширення міжсуспільного діалогу України та Польщі. П’яте: домовилися з Олександром Алфьоровим, керівником Українського інституту національної пам’яті, про розширення можливостей інституту. Олександр підготовить і представить системні пропозиції, і прошу відповідних урядовців та профільний комітет Верховної Ради України розглянути можливість збільшити фінансове та інше забезпечення Українського інституту національної пам’яті. Для достойного представництва українських інтересів потрібні й відповідні спроможності. Дякую всім, хто працює заради нашої держави та людей!

Польща поки що не приєдналася до 'антибалістичної коаліції' тому, що реально не дуже хотіла.

Не секрет, що Польща вибудовує мережу ППО спираючись на американські системи Patriot.

Але Польща поки що не приєдналася також тому, що нас там не хотіла бачити сама Україна.

Згадайте це, коли наступного разу почуєте різних політиків чи експертів, які скажуть, що політичні суперечки не повинні впливати на стратегічні інтереси та військову співпрацю.

https://www.rp.pl/polityka/art44826801-dlaczego-polski-nie-ma-w-koalicji-antybalistycznej-media-ukraincy-nie-chcieli

Зустріч Коаліції охочих у Парижі фактично підтвердила те, про що було відомо вже давно і про що я тут писав раніше. Польща бачить свою роль як логістичний хаб для можливої міжнародної місії Коаліції охочих в Україні, готова розмістити у себе відповідну інфраструктуру та зробити фінансовий внесок.

Водночас Польща не планує направляти свої війська до України - з багатьох причин, про які я також уже писав.

Практичним підтвердженням цих польських заяв стане те, що перші військові навчання Коаліції охочих ще цього року відбудуться саме в Польщі.

https://www.ukrinform.ua/rubric-world/4144030-u-polsi-voseni-vidbudutsa-persi-navcanna-vijsk-koalicii-ohocih-tusk.html

Польща та Україна весь час ведуть переговори про обмін винищувачів МіГ-29 на дронові технології.

Саме 'обмін' є тут ключовим словом.

Про передачу у односторонньому порядку Польщею цих літаків Україні ніколи не йшлося. А тому ніхто у Польщі ні від чого не відмовлявся, та нічого не заморожував.

Не домовилися, значить обміну не було. Все.

Як зазначив міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш, українська сторона із початку була зацікавлена обміном, згодом змінила свою позицію і почала підвищувати ставку, але зараз вернулась до переговорів. І сподіваємося на їх успішне завершення.

Мені тільки цікаво, як тепер деяким українським експертам доведеться пояснити, навіщо Україна хоче придбати ось цей польский "металобрухт". Їм таку чорнуху кинули просто як інструмент публічного тиску на Варшаву в рамках переговорів (йшлося про те, щоб Польща власним коштом модернізувала ці літаки).

Не спрацювало.

Тож подивимося, яким буде їх новий меседж дня ))

https://militarnyi.com/uk/news/ukrayina-ta-polshha-vidnovyly-peremovyny-shhodo-peredachi-vynyshhuvachiv-myg-29/

Вчорашня розмова президентів Польщі та України - це, звичайно, позитивний сигнал у тому сенсі, що краще вести діалог, ніж його не вести.

Водночас не варто мати завищених очікувань.

Як одразу після цієї зустрічі сказав президент Польщі Кароль Навроцький:

Думаю, що в відносинах між сусідами необхідно підтримувати канали діалогу (...) Водночас під час цієї зустрічі нам не вдалося вирішити історичні питання. Ми й не підходили до неї з надією, що вдасться вирішити всі питання. Для мене питання Української повстанської армії, символів УПА не є предметом переговорів. З огляду на те, наскільки це питання важливе для нас, поляків, ми розраховуємо на розуміння з боку України

Як я вже писав, попереду нас, ймовірно, пік напруженості протягом найближчого тижня, а вже після цього можна буде серйозно думати про кроки, спрямовані на деескалацію.

Утім, незалежно від того, чи йдеться про президента Польщі, чи про прем'єр-міністра Польщі, позиція польської влади незмінна і полягає в тому, що перший крок має зробити Україна, яка ці напруження спричинила.