Даніель Шеліговський

Зустрілися з Президентом Польщі Каролем Навроцьким. Була важлива і потрібна розмова, ми говорили більше години.

Загроза у нас одна і спільна: це Росія. І дуже важливо зберігати взаєморозуміння, підтримку та діяти обʼєднано. Нашим країнам потрібні лише сильні відносини. Домовилися продовжити діалог.

Європейський Парламент ухвалив резолюцію на підтримку подальших переговорів з Україною щодо членства в ЄС.

Але в цій резолюції він включив ще один пункт - розкритикував рішення України присвоїти центру сил спеціальних операцій «Північ» ім'я Героїв УПА як "непотрібну та нічим не спровоковану ескалацію" із боку України, яка "не відповідає європейським цінностям" та "шкодить добросусідським відносинам" із Польщею.

Що, зрештою, було цілком передбачувано. Цього разу достатньо було хоча б читати європейські медіа, щоб побачити, яка точка зору є домінуючою.

Але суть не в цьому.

Суть у тому, що Україна веде непотрібні бої й витрачає цінний політичний капітал на захист помилкових рішень, хоча могла б використовувати цей капітал на свою користь.

Нові дослідження НАТО показують, що підтримка України серед суспільств країн Альянсу за останній рік знизилася з 59% до 55%.

Краще на цьому зосередитися - працювати із суспільствами держав-партнерів, а не без потреби відштовхувати їх від себе.

https://zaxid.net/yevroparlament_visloviv_zhal_cherez_prisvoyennya_pidrozdilu_sso_imeni_geroyiv_upa_n1641089

Після останніх публікацій у польських ЗМІ це вже більше не секрет - у розпал американської атаки на Іран, коли адміністрація Трампа вимагала від європейських союзників передати на Близький Схід ракети для систем Patriot, Польща не лише відмовилася, а ще й передала свої ракети Україні.

До речі, я писав про це тут деякий час тому.

Зазвичай, коли маю нагоду спілкуватися з українськими політиками, вони діляться зі мною своїми чудесними теоріями, що Європою нібито керує концерт великих держав, як у XIX столітті.

А тому Україні, як вони мені кажуть, достатньо домовитися з Берліном, Парижем чи Брюсселем, чи там узагалі найкраще то із Вашингтоном, а всі інші побіжать і зроблять так, як їм скажуть.

Тоді я завжди делікатно їм нагадую, що не знаю більш хибної теорії.

Але якщо хтось наполегливо хоче сам переконатися в своїй помилковості - звісно, ніщо цьому не заважає.

Кирило Буданов у своєму великому інтерв'ю для РБК-Україна прокоментував польсько-українські відносини у властивому для себе стилі - використовуючи лаконічні формулювання і залишаючи багато недомовленого.

Ці недомовленості мені не випадає доповнювати - Буданов сказав стільки, скільки вважав за потрібне. Тому я зупинюся лише на тому, що є в самому інтерв’ю.

К.Б.: [Ескалація] точно буде попереду. Тут нема великої таємниці. У нас трошки менше тижня залишилося до 11 липня, коли буде річниця Волинської трагедії

Саме так, найближчим часом нам варто очікувати ще щонайменше одного, можливо навіть двох циклів ескалації у польсько-українських відносинах. Більше не скажу.

К.Б.: Пікова ескалація завжди веде або в катастрофу, або в деескалацію. Я сподіваюся, що ми підемо в деескалацію

Так, у другій половині липня нарешті відкриється вікно можливостей для поступової деескалації та повернення до діалогу. Що далі - побачимо.

Зверну увагу на ще дві інші заяви Буданова. Одна з них безпосередньо стосується Польщі, друга стосується польсько-українських відносин зовсім випадково, бо Буданов говорить про це у іншому контексті.

К.Б.: Україна не сприйме ультиматумів ні від кого в цьому світі. Останній, хто намагався поставити нам ультиматум – це Російська Федерація

Використання слова «ультиматум», особливо з боку військового, трохи ріже слух, тому що воно має конкретне значення щодо застосування сили у міжнародних відносинах. Але, звичайно, я розумію його використання у політичній площині. Водночас це слово просто вводить в оману. Польща не висувала і не збирається висувати Україні жодного ультиматуму - я тут вже неодноразово писав, що Україна може ухвалювати будь-які рішення щодо своєї політики пам'яті, тільки всі ті рішення матимуть свою ціну у відносинах із Польщею.

І тут абсолютно важлива інша заява Буданова:

К.Б.: щоб [перемога України] була справжньою, нам потрібні союзники, партнери, друзі і так далі. А за це треба поборотися

І саме в цьому і полягає суть проблеми - Україна сприймає польську допомогу як належне, даність, гарантоване незалежно від всіх обставин. Що, на жаль, не відповідає дійсності. За підтримку Польщі також потрібно поборотися.

На жаль, усі наші суперечки призводять до того, що ціна цієї підтримки стає дедалі вищою.

Загалом - дуже зважене інтерв'ю Буданова. Як то кажуть, і Богові свічку, і чортові огарок.

Такі інтерв'ю люблю. Особливо розуміючи, наскільки майстерно залишені всі ці недомовленості 😎

https://www.rbc.ua/rus/news/ultimatumom-nami-rozmovlyati-treba-interv-1783334311.html

Польща розсекретить інформацію щодо військової допомоги Україні.

Щоправда, доведеться ще трохи почекати, перш ніж ми дізнаємося всі деталі.

Сьогодні під час пресконференції міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш окреслив найважливіші моменти.

З лютого 2022 року польська військова допомога Україні загалом склала понад 16,5 млрд злотих (4,4 млрд доларів).

Серед переданої техніки та озброєння були: танки, бронетранспортери та бойові машини піхоти, артилерійські системи, міномети, дрони, літаки МіГ-29, гелікоптери, різні ракетні комплекси, ракети, боєприпаси, автомати та індивідуальне спорядження військових.

Інфографіка базується на даних, які вже раніше були у відкритому доступі. Щоб просто розуміти масштаб польської допомоги.

Але зачекаймо на офіційні дані Міністерства оборони Польщі.

Відпустка сприяє вдосконаленню каналу.

Дві новини:

🆕 від сьогодні чат буде знову закритим, бо в мене немає стільки часу, щоб видаляти звідти всіх хамів та ідіотів, які не вміють тримати себе в руках

🆓 натомість паралельно я розблоковую усіх, кого раніше заблокував саме з цієї причини - яка різниця, чат все одно буде закритим. Що цікаво, система показала мені лише шість таких користувачів, хоча їх мало би бути десятки. Це, звісно, лише підтверджує, що більшість цих анонімних акаунтів - це одноразові сторінки для тролінгу або боти

🆒 завдяки цьому в мене буде більше часу писати коментарі. Врешті решт, суть цього каналу - це якраз показувати польську перспективу, а не заспокоювати фрустрованих людей. Вони можуть піти розважатися деінде.

У такому оновленому форматі всіх запрошую підписатись.

Я тут пишу про польський погляд на ситуацію в Україні та наші двосторонні польсько-українські відносини. Без зайвих емоцій та без примусового ощасливлення моїх читачів.

Вітання із Полісся!

Прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск висловився щодо поточних проблем у польсько-українських відносинах.

Він спокійно дочекався конференції з відновлення України в Гданську, щоб подивитися, якими будуть наступні кроки із боку України.

Не буду тут розкривати деталей, частина інформації щодо дій, здійснених Києвом напередодні цієї конференції, доступна в медіа. Скажу тільки те, що українська влада фактично розв'язала польському прем'єру руки.

Тобто що саме сказав Туск:

👉 очікуємо від України першого кроку після цього нещасливого рішення президента Зеленського (...) було б добре почути дуже чіткий сигнал із боку Києва. Вони намагаються [щось зробити задля покращення ситуації], але ми, мабуть, хотіли б почути це ще чіткіше

👉 Я переконаний, що гарні українсько-польські відносини відповідають інтересам обох сторін, але вони вимагають доброї волі з боку Києва. Не може більше бути так, що лише Варшава постійно демонструватиме добру волю

Плюс багато іншого, зовсім менш приємного, але сказаного уже не так прямо.


Як це все зараз розуміти?

Фактично, прем'єр-міністр Польщі каже наступне:

👉 більше не буде діалогу заради самого діалогу. Україна спровокувала проблему своїм рішенням, а отже Польща очікує, що саме Україна зробить перший крок і запропонує конкретне вирішення цієї проблеми

👉 якщо таких дій із боку України не буде, Польща не планує проявляти ініціативу для покращення двосторонніх відносин, радше заморожуватиме ці відносини на політичному рівні

Перший крок: чіткий сигнал, що під час майбутнього саміту НАТО Польща не хоче брати на себе нових зобов'язань щодо фінансової підтримки України.

Не секрет, що польський уряд не зацікавлений в ескалації. Він не бачить у цьому потреби. Станом на сьогодні, він радше воліє обмежити політичні втрати, пов'язані із підтримкою України і сфокусуватися на інших напрямках роботи.

Зрештою, усе саме так, як я вже неодноразово писав. Ніхто не збирається грати проти України, зате обере пасивну лінію поведінки, утримуватиметься від активних дій задля подальшої допомоги Україні.

Тут м'яч на боці Києва.

Фактично вже завтра в Ґданську розпочнеться Конференція з відновлення України.

Найважливіше питання зовсім не в тому, хто приїде, а хто ні, хто на кого образився, а хто ні, і вся там інша пісочниця.

Найважливіше питання тут - це бізнес.

Щоб історичні суперечки не затьмарили нам історію успіху польсько-української економічної співпраці останніх років.

Про це є сьогодні дуже хороший матеріал у Kyiv Post.

https://www.kyivpost.com/post/78729

Кілька польських і українських медіа сьогодні опублікували спільний заклик до деескалації польсько-української суперечки.

Він заслуговує на увагу приблизно так само, як і торішній сніг. Звісно, зміст і наміри цілком шляхетні, але це група маловпливових лібералів знову поплескала по плечу іншу групу ще менш впливових лібералів.

Втім, спосіб публікації досить добре відображає підхід обох сторін до нинішньої ситуації:

👉 польські медіа: закликаємо схаменутися

👉українські медіа: закликаємо схаменутися, ну все одно винен польський президент

Щоправда, від "Європейської правди" я так і не очікував нічого іншого. Ще під час нашого зернового конфлікту їхня редакція як умову для публікації полемічного тексту взагалі вимагала, щоб на початку була теза про те, що винна Польща.

Смішать ці деякі наші "інтелектуали".

Як я вже писав, вони настільки себе скомпрометували, що відновлювати наш діалог доведеться вже іншим людям.

Цікава заява колишнього президента Петра Порошенка.

З польської перспективи вона цікава насамперед тим, що свого часу у Варшаві його вважали головним гальмом двостороннього діалогу. Помилково.

Підсумовуючи його президентство, я написав, що Порошенко зіткнувся з величезними викликами, був змушений укладати тактичні союзи, і я досі вважаю, що історія оцінить його краще, ніж сучасники. Але у Польщі вже традиційно є звичка персоналізувати проблеми.

Порошенко зовсім не був гальмом. Саме він зробив з української точки зору справді проривні жести назустріч Польщі та був готовий зробити ще більше. Лише кілька людей справді знають, які рішення вже лежали на його столі напередодні візиту до Варшави у 2016 році. На жаль, у Польщі цього не помітили, і шанс на компроміс було змарновано.

Саме за Порошенка працювали канали комунікації - Форум партнерства, Консультаційний комітет президентів, та Форум істориків. Хоча останній згодом був заморожений тодішнім головою Українського інституту національної пам'яті Володимиром В'ятровичом, і саме тоді розпочалася майже десятирічна боротьба за розблокування польських ексгумацій. Врешті, цю незручну спадщину у 2019 році отримав новий уже президент Зеленський.

Голос Порошенка - це, мабуть, другий настільки важливий голос задля деескалації після Арсенія Яценюка.

Я й надалі дотримуюся думки, що цього разу політичний клас поводиться значно відповідальніше, ніж наші диванні експерти та коментатори з питань всіляких.

https://x.com/i/status/2069069661585420786

Буквально зараз у Києві вирішуються різні термінові питання двосторонніх відносин із Польщею.

Оскільки мене тут читають кілька важливих людей, які мають стосунок до цих розмов, хочу лише наголосити на одній речі.

Конференція з відновлення України, яка має відбутися наступного тижня в Гданську, є міжурядовою конференцією - тобто її організовує уряд Польщі, а табір президента не має до неї жодного стосунку. Ще вона пройде у рідному місті прем'єр-міністра Туска.

Отже, те, як Україна підійде до цієї конференції, буде, у разі чого, ляпасом не президенту Польщі, а прем'єр-міністру. Тому самому, який досі не поставив свого підпису під рішенням про позбавлення президента Зеленського ордена Білого Орла.

Тут звичайно справа не в ордені, бо це вже минуле. Зеленський сам його повернув і ще наполягав, щоб свої ордени повернули й інші.

Орден - це лише символ.

Йдеться про те, що прем'єр-міністр Туск досі намагався займати щодо України дуже примирливу й обережну позицію, попри тиск усередині власної партії.

Не варто звужувати йому простір для маневру.

Мене уже мало що дивує в українській політиці, але одна річ останніми тижнями все ж таки дивує дуже - так, куди поділися всі ті люди, які так добре розуміють ситуацію в Польщі?

Як так сталося, що українська делегація приїхала до Варшави на переговори і як аргумент у розмові з табором президента Навроцького висунула те, що президент Зеленський не приїде на конференцію, організовану прем'єр-міністром Туском?

Як так сталося, що люди в українському уряді не хочуть їхати на конференцію з відбудови України в Гданську, бо це місто президента Навроцького, але при цьому не знають, що конференція проходить у Гданську тому, що це місто... прем'єр-міністра Туска, який теж родом із Гданська?

Як так сталося, що в Києві йдуть на ескалацію, бо вважають, що президент Навроцький загнав себе в кут, але не бачать, що за ним стоїть переважна більшість польського суспільства, а голосно виступає проти лише невелика група лібералів?

Хоча щодо останнього я не настільки уже здивований. Нехай мої колеги, які знають усі деталі, не ображаються, але як такі подробиці можна знати, якщо тих, хто хоче допомогти, відправляють услід за російським кораблем, а замість них привозять до Києва Самуеля Чарапа? А потім ще й дивуються, що ніхто не знав, що він завжди був готовий продати Україну за дві копійки?

У Польщі давно існує уявлення, що в Україні немає якісної експертизи щодо Польщі. Я ніколи з цим не погоджувався, бо знаю, що в Києві є люди, які чудово розуміють Польщу. Але де вони зараз - уявлення не маю.

Мабуть, як і я, вони всі взяли відпустку і поїхали в гори заради душевного спокою.

І тут я їх, чесно кажучи, цілком розумію.

У Києві, здається, вирішили, щоб зіграти на загострення.

Шкода.

Як я писав - треба було обмінятися люб'язностями, але тихо деескалювати ситуацію, попри все.

З одного боку зрозуміло - тут працює той самий механізм, який спрацював після сварки президента Зеленського у Білому Домі.

З другого боку зовсім незрозуміло - тому, що всі нові рішення та риторика із українського боку б'ють якраз не по фракції президента Навроцького, а по фракції прем'єр-міністра Туска.

У Києві або знову щось пропустили, або свідомо вирішили відкрити другий фронт у Польщі - вже не тільки проти президента, а ще проти прем'єр-міністра.

Все одно, погане рішення.

Просто коли збираєшся на війну, інші фронти закриваєш, не навпаки.

Зайшов на хвилину у Facebook, щоб перевірити, чи все йде за планом.

Йде - українці встають з колін і кидаються в теорії змови. Що, звісно, цілком зрозуміло, адже ще два тижні тому це поляки вставали з колін і кидалися в теорії змови.

У нас є така кумедна традиція симетризму - все має бути порівну, як у брата й сестри, яким бабуся мусить відрізати абсолютно однакові шматки торта, щоб ніхто не образився.

Мені одразу стало трохи оптимістичніше. Адже стабільність і передбачуваність - важливі чинники міжнародних відносин.

Зате є одна річ, яка в усій цій історії мене справді вражає, і кажу це абсолютно серйозно. Отож, щойно виникає якийсь конфлікт, українці гуртуються навколо президента Зеленського, навіть якщо розуміють, що він ухвалив неправильне рішення і не зміг знайти з нього вихід. На відміну від поляків, які ж одразу самі кидаються один одному до горла.

Це важлива риса української державності, її справді варто берегти.

Польща-Україна. Перші висновки

👉 Влада обох держав виявилася більш стриманою та конструктивною ніж широкі політичні та суспільні еліти. З нашим політичним класом не все аж так погано. Це обнадійливою для майбутнього

👉 В обох країнах все ще залишається невелика група тверезомислячих людей, які ставлять стратегічний інтерес держави вище за поточну політику та суспільні емоції. Саме завдяки їм вдалося уникнути катастрофічних сценаріїв, а вони справді були в межах досяжності. Тобто, грубо кажучи, спрацював так званий deep state. І це ще більш обнадійливою для майбутнього

👉 Наші суспільні еліти, а особливо клас всіх цих коментаторів, експертів, журналістів та інших людей, яких нібито вважають інтелектуалами й які впливають на суспільну думку, втратили залишки здорового глузду. Це мені узагалі не дає жодних підстав для оптимізму, хоча мене це також зовсім не здивувало

👉 Польсько-український діалог потребує нової формули. Попередня модель, заснована на якійсь спробі розмови та порозуміння саме інтелектуальних еліт, вже себе вичерпала, а більшість її учасників щойно остаточно себе дискредитувала. Якщо хтось не розуміє - метою діалогу є компроміс (зрештою, метою політики взагалі є компроміс, саме тому Бісмарк казав, що люди не повинні знати, як робиться політика). Тим часом наші інтелектуальні еліти вирішили, що метою є наговорити, а абсурдність висунутих тез не має жодного значення. Мірилом успіху у нас стало "от я йому сказав". Чим більше дурнувато, тим узагалі краще

👉 Не спрацював своєрідний механізм раннього попередження, бо його просто немає. У польсько-українських відносинах давно немає back channel, немає гарячої лінії для швидкого врегулювання кризових питань, уже багато років не існує Форуму партнерства, не працює Консультативний комітет президентів. Починати треба з найпростішого, тобто відновлення такої гарячої лінії

👉 Задля стабілізації польсько-українських відносин потрібне вузьке коло людей, здатних зберігати холодний розум. Наразі, як я вже писав, широкий діалог неможливий, а за участі тих самих людей, що й завжди - узагалі непотрібний. У передбачуваному майбутньому наші двосторонні відносини матимуть конфліктогенний характер і значною мірою зводитимуться до кризового менеджменту. Надто багато негативних емоцій, які і політики, і так званий коментаріат захочуть обслуговувати. Такий своєрідний технічний "кризовий комітет" потребував б попереднього політичного схвалення на найвищому рівні, але зовсім не очевидно, що таке схвалення було б надане

👉 Зараз не час для великих теорій про союзи та стратегічні партнерства. Основне завдання полягає у створенні робочої моделі добросусідських відносин, у межах якої ми інколи матимемо спільні інтереси, а дедалі частіше - суперечливі. I всім цим потрібно якось управляти, щоб максимально збільшувати виграш та мінімізувати втрати

👉 З кожним днем нам буде дедалі важче. Коло людей, готових витрачати свій час та політичний або суспільний капітал на підтримку нормальних польсько-українських відносин, буде лише звужуватися.

Це мої особисті попередні висновки, а не підсумок поточних подій і тим більше не спроба передбачити їхні наслідки (вони будуть однозначно негативними).

Наші двосторонні відносини є класичним прикладом накопичення невирішених проблем. Їх ніколи не вдавалося, і цього разу також не вдасться просто перечекати. Якщо ми не розв'яжемо їх зараз, скориставшись певним вікном можливостей, вони знову до нас повернуться - і з ще більшою силою.

Давайте поясню ще раз, щоб всі зрозуміли:

👉 Україна є суверенною державою і має право проводити таку політику історичної пам'яті, яку вважає за доцільну

👉 Польща також є суверенною державою і також має право проводити таку політику історичної пам'яті, яку вважає за доцільну - і складовою цієї політики буде критика української політики історичної пам'яті.

Тобто Україна може вшановувати кого завгодно - і одночасно Польща може засуджувати кого завгодно.

Суверенітет держави, ось він саме такий. Полягає у тому, що самостійно приймаєш рішення і самостійно береш за це рішення відповідальність.

Чат не закриваю - як сказав у попередньому дописі, фрустратам потрібно зараз випустити пару.

Президент Польщі Кароль Навроцький позбавив президента Володимира Зеленського ордена Білого Орла.

А принаймні позбавив як політичний жест, тому що формально потрібна ще контрасигнація прем'єр-міністра. Ну, це вже абсолютно другорядне питання.

У Варшаві домінує переконання, що Київ просто тягне час, але насправді не збирається робити нічого для вирішення проблеми. Тож жодного сюрпризу. Ти сказав А, треба було сказати й Б.

Хоча, якщо об'єктивно дивитися - важко знайти вихід із конфліктної ситуації, коли обидві сторони є заручниками внутрішньої політики. Ми тут завжди дуже схожі один на одного.

З другого боку, беручи до уваги те, які варіанти розглядалися у Варшаві, скажу чесно - дуже добре, що все завершилося, принаймні наразі, лише дрібними символічними шпильками. Могло бути набагато гірше.

Зараз ключове - це обмінятися люб'язностями, але тихо деескалювати ситуацію. Те, що я писав нещодавно, так і підтримую. Польсько-українські відносини потребують абсолютно нової формули, тому що попередня себе вичерпала.

Перш ніж до цього дійде, раджу притомним людям узяти кілька днів відпочинку. На жаль, дехто вже не встиг і уже продемонстрував світові свій доволі сумнівний рівень інтелекту. Шкода.

З початку треба всім фрустратам трохи випустити пару. До серйозної роботи повернемося згодом, коли наші диванні експерти знову перемкнуться на якийсь Іран, Тайвань чи будь-що інше, у чому вони так само не розбираються.

Гарних вихідних всім.

Всіх колег вітаю із фактичним початком переговорів про вступ України до ЄС.

Це дуже важлива подія і справді багато зусиль треба було докласти, щоб це сталося. Безкоштовних обідів не буває, як казав класик.

Але справжня, серйозна робота ще попереду - знадобиться декілька років, щоб бути готовими вступити у ЄС і взяти на себе всі економічні зобов'язання.

А потім ще переконати всі держави-члени ЄС, щоб вони вступ України підтримали. У деяких із них потрібно буде провести референдум, а це завжди складна історія - пам'ятаєте ще нідерландський референдум 2016 року щодо Угоди про асоціацію?

Не слід годувати суспільство міфами про якийсь "швидкий шлях" до ЄС, якого не існує. Завищені очікування рано чи пізно обертаються політичними проблемами для тих, хто їх створює.

Краще зосередитися на реальній підготовці та виконанні критеріїв членства. Багато партнерів готові допомагати Україні, але Україна ще має створити умови, щоб їй могли ефективно допомогти.

https://www.eurointegration.com.ua/news/2026/06/19/7239998/

Зустрівся з Прем’єр-міністром Польщі Дональдом Туском у Брюсселі. Обговорили питання двостороннього порядку денного та європейської інтеграції України, а також виклики, які зберігаються для всіх країн Європи через російську агресію.
 
Вдячний Польщі за підтримку України від перших днів російського вторгнення, і це те, що дійсно важливо для нашого регіону та всієї Європи. Наші спільні безпекові інтереси та свобода кожної нації, яка живе поруч із Росією, мають бути захищені.