Польща-Україна. Перші висновки

👉 Влада обох держав виявилася більш стриманою та конструктивною ніж широкі політичні та суспільні еліти. З нашим політичним класом не все аж так погано. Це обнадійливою для майбутнього

👉 В обох країнах все ще залишається невелика група тверезомислячих людей, які ставлять стратегічний інтерес держави вище за поточну політику та суспільні емоції. Саме завдяки їм вдалося уникнути катастрофічних сценаріїв, а вони справді були в межах досяжності. Тобто, грубо кажучи, спрацював так званий deep state. І це ще більш обнадійливою для майбутнього

👉 Наші суспільні еліти, а особливо клас всіх цих коментаторів, експертів, журналістів та інших людей, яких нібито вважають інтелектуалами й які впливають на суспільну думку, втратили залишки здорового глузду. Це мені узагалі не дає жодних підстав для оптимізму, хоча мене це також зовсім не здивувало

👉 Польсько-український діалог потребує нової формули. Попередня модель, заснована на якійсь спробі розмови та порозуміння саме інтелектуальних еліт, вже себе вичерпала, а більшість її учасників щойно остаточно себе дискредитувала. Якщо хтось не розуміє - метою діалогу є компроміс (зрештою, метою політики взагалі є компроміс, саме тому Бісмарк казав, що люди не повинні знати, як робиться політика). Тим часом наші інтелектуальні еліти вирішили, що метою є наговорити, а абсурдність висунутих тез не має жодного значення. Мірилом успіху у нас стало "от я йому сказав". Чим більше дурнувато, тим узагалі краще

👉 Не спрацював своєрідний механізм раннього попередження, бо його просто немає. У польсько-українських відносинах давно немає back channel, немає гарячої лінії для швидкого врегулювання кризових питань, уже багато років не існує Форуму партнерства, не працює Консультативний комітет президентів. Починати треба з найпростішого, тобто відновлення такої гарячої лінії

👉 Задля стабілізації польсько-українських відносин потрібне вузьке коло людей, здатних зберігати холодний розум. Наразі, як я вже писав, широкий діалог неможливий, а за участі тих самих людей, що й завжди - узагалі непотрібний. У передбачуваному майбутньому наші двосторонні відносини матимуть конфліктогенний характер і значною мірою зводитимуться до кризового менеджменту. Надто багато негативних емоцій, які і політики, і так званий коментаріат захочуть обслуговувати. Такий своєрідний технічний "кризовий комітет" потребував б попереднього політичного схвалення на найвищому рівні, але зовсім не очевидно, що таке схвалення було б надане

👉 Зараз не час для великих теорій про союзи та стратегічні партнерства. Основне завдання полягає у створенні робочої моделі добросусідських відносин, у межах якої ми інколи матимемо спільні інтереси, а дедалі частіше - суперечливі. I всім цим потрібно якось управляти, щоб максимально збільшувати виграш та мінімізувати втрати

👉 З кожним днем нам буде дедалі важче. Коло людей, готових витрачати свій час та політичний або суспільний капітал на підтримку нормальних польсько-українських відносин, буде лише звужуватися.

Це мої особисті попередні висновки, а не підсумок поточних подій і тим більше не спроба передбачити їхні наслідки (вони будуть однозначно негативними).

Наші двосторонні відносини є класичним прикладом накопичення невирішених проблем. Їх ніколи не вдавалося, і цього разу також не вдасться просто перечекати. Якщо ми не розв'яжемо їх зараз, скориставшись певним вікном можливостей, вони знову до нас повернуться - і з ще більшою силою.