Коли канцлер Німеччини заявляє, що він абсолютно нічого не знає про німецько-російські переговори в Азербайджані, він застосовує той самий прийом, що й адміністрація Байдена у 2023 році, коли їй довелося дистанціюватися й заявити, що вона жодним чином не санкціонувала неформальні американсько-російські переговори. Хоча такі справді були і американські учасники навіть приїжджали у Київ із своїми чудесними пропозиціями.

В обох випадках йдеться про так званий формат Track 1.5 - наближених до влади колишніх посадовців, неформальних радників та експертів, які формально не представляють уряд.

Саме тому в разі потреби від них завжди можна відмежуватися і сказати, що влада нічого не знала. Мовляв, просто зібралися хлопці й поїхали поговорити. Таке ж буває.

Саме такого формату сьогодні бракує нам, щоб розпочати серйозну розмову про майбутнє польсько-українських відносин. Під «парасолькою» обох урядів, але у форматі Track 1.5.

Щоб з одного боку це не створювало політичної проблеми для влади ні в Польщі, ні в Україні. З другого боку - щоб самі учасники не були зв'язані офіційними директивами.

На цьому етапі будь-які інші дискусії не мають великого сенсу.

Вікно можливостей для такого діалогу щойно відкрилося, але воно не залишиться відкритим довго. Уже восени воно може почати поступово зачинятися, а натомість ми ризикуємо отримати замороження двосторонніх відносин.

Звісно, це теж не найгірший із можливих сценаріїв - він ж кращий за постійну ескалацію.

Але все ж варто мати бодай мінімальні амбіції.