Друга історія – це Європа. У кого є? У німців є, у поляків є. Це ті, хто може серйозно допомогти. При всій повазі та вдячності до німецької сторони, вони дійсно допомагали. І Польща допомагала. Але я кажу відверто.
І тут, на жаль, ми дійшли до моменту, про який я так часто попереджав.
Україна вирішила посваритися з Польщею через абсолютно другорядне питання політики пам'яті, відштовхнувши від себе значну частину польського політичного істеблішменту та суспільства.
Українська влада вирішила, що короткостроковий політичний розрахунок важливіший за довгострокову вигоду у вигляді польської підтримки.
І таке рішення мало свою ціну.
Про що я?
Про те, що політична ціна допомоги Україні в Польщі сьогодні колосальна, і Україні доведеться чимось компенсувати цю ціну, якщо вона справді захоче ще отримувати таку допомогу.
Якою саме буде ця ціна - дізнаємося лише через деякий час.
Повторю ще раз. Кожне політичне рішення має свою ціну. Якщо не сьогодні, то післязавтра.
А короткострокові перемоги для внутрішнього ринку часто перетворюються на довгострокові поразки на міжнародній арені.