Драконяче мистецтво триматись

Йой
Мені часом трапляється щось типу:
"Лише 100 відмов лишилася до вашої мрії!"
А я, якщо чесно, не думаю, що мені стане на це терпіння

Йой! Легендарна подія!
Авторка дала мені рекомендацію!
І вона ж сьогодні змусила мене повірити в те, що за 5-8 років я щось типу навчилася писати екшон:3

Йой, важко.
Саме час визнати, що... можливо... вірогідно... не можна бути весь час однаково дуже продуктивною?
Та нє, дурня якась

Акт 3. ЗВАБЛЕННЯ.

Сцена 0. Тригери.

Романтичний контекст може бути неприйнятним, неприємним чи не цікавим іншим гравцям. Перш ніж вдаватися до зваблення, навіть поза контекстом маніпуляцій, запитайте у людей за столом, чи вони взагалі готові це бачити чи приймати участь.
Від будь-чого неприємного бодай для когось за столом слід відмовитися чи лишити такі події  “за завісою”.

Сцена 1. Прихильність.

Існує доволі суперечлива думка, що закоханість чи інший потяг співрозмовника до вашого персонажа, забезпечує його прихильність. І, ні, мова не про стереотипного барда, який ніколи не ночує в своїй кімнаті. Так може кожен. ЗВАБЛЕННЯ не завжди про еротику, але завжди про зацікавленість, так звану хімію і довіру. 
Що для цього треба робити? Ви справді сподівалися що я вас навчу, чи не так? Універсальної поради не буде, хіба що підказка: зведіть пораду про релевантність з Акту 1 Сцени 2 в куб. Хай щастить!

Сцена 2. Маніпуляція.

Якщо ваш персонаж збирається використовувати ЗВАБЛЕННЯ в цілях маніпуляції, не маючи нічого справжнього на увазі, можливо він покидьок чи (підкажіть фемінітив). Проте хто ж їм лікар. Якщо це спрацює, можете вважати, що жертва під легкою ейфорією нешкідливого причарування. Можете запитати все що хотіли, вдаватися до аргументів, просити про допомогу. Вірогідність успіху наступних дій може бути вищою.

Сцена 3. Зацікавленість.

Обмеження цього методу найширші та найбільш розмиті. Справа в базовій зацікавленості опонента. В світі є купа істот, яким на вас буде чхати, наскільки би привабливим не був бард в вашій пачці. Хтось щасливо і міцно одружений, когось не цікавлять чоловіки (чи специфічно ельфи), а хтось вбачає цінність виключно в книжках міської бібліотеки. 
Якщо ви вже вирішили йти цією слизькою стежкою, будьте готові до сюрпризів та відмов.

ЗАВІСА.

Вийшло багато і доволі карикатурно. А все про те, що немає універсального методу переконати всіх. Більше того, є такі персонажі, яких переконати неможливо (і це не тільки монстри). Та це не означає, що не слід шукати способів. Буду рада почути про ваш досвід та ігрові історії в коментарях.

P.S. За жодних обставин не перевіряйте вище наведені поради в домашніх умовах (тільки в іграх).

Акт 2. ЗАЛЯКУВАННЯ.

Сцена 1. Наміри.

ЗАЛЯКУВАННЯ не є агресія. Звісно, сповнені жорстокості допити чи тортури мають в собі елемент ЗАЛЯКУВАННЯ, але це вже не перемовини. Цей спосіб переконання апелює не до безпосередньо вчиненої кривди, а до намірів і можливості скривдити. У випадку, якщо маніпуляція страхом не спрацює, вам не обов’язково виконувати все те, що ваша група пообіцяла бідному власнику виноградника.

Сцена 2. Перевага.

Пам’ятайте, що ця ситуація не про рівність сторін. Вам необхідна реальна і видима перевага, не обов’язково фізична сила. Натовп прибічників, вплив в значущих колах, приязні стосунки вашої групи з місцевим бугаєм чи лист коханки зразкового сім’янина – теж підходящі аргументи. 

Сцена 3. Наслідки.

Страх – ненадійний союзник. Об’єкт успішного ЗАЛЯКУВАННЯ може і не виконати ваші настанови, натомість збрехати та тікати в паніці.
Важливо знати, що ЗАЛЯКУВАННЯ не призводить до тривалої співпраці і не є способом побудови довіри. Істота, яку ви налякали навряд колись сприйматиме вас як друга чи навіть гірше – може стати ворожою. Той нещасний власник виноградника може отримати вплив та намагатися мститися, полювати на вашу групу, коли ви вже і забудете про той допит.

АНТРАКТ.

Акт 1. ЧИСТЕ переконання.

Сцена 1. Щирість.

ЧИСТИМ переконанням, я називаю ситуацію, де персонаж без прикрас і покриттів висловлює власну позицію. Це найбільш чесний спосіб переговорів, при чому для всіх його учасників. Центром такої взаємодії є власні переконання персонажа та його опонента. Для збереження ЧИСТОТИ цього двобою ідей важливо не переходити на особистості та зберігати повагу до аргументів опонента, навіть якщо вони вам здаються безглуздими.

Сцена 2. Аргументи.

В такій ситуації перемагають не “істинні” аргументи, а релевантні. Тобто такі, які відповідають ситуації чи безпосередньо інтересам співрозмовника. В такому випадку, аргумент перетворюється з факту в вакуумі на щось, що впливає безпосередньо на чиєсь життя чи ситуацію. Такі доводи легше прийняти до уваги. 

Сцена 3. Сіра зона.

Часто, такий поважливий діалог може зайти в глухий кут. Якщо ваш персонаж вже биту годину ввічливо пояснює клірику, що його богиня спалить світ щоб знищити його, а не щоб очистити… Схоже, ви натрапили на обмеження ЧИСТОГО переконання. 
Справа в тому, що голі аргументи можуть справити враження на тих, хто вагається. Можливо, ваш співрозмовник не має усталеної думки в цій сфері, готовий до дискусій та відкриттів, чи якась подія змусила його погляди похитнутися. Тут ваш вихід.
Двобій двох переконаних в протилежному чи фанатичних осіб може тривати вічно. Скоріш за все, жоден не “програє” в рамках цієї світської бесіди. Однак той, хто знайде сміливість відступити – отримує шанс на “перемогу”.

АНТРАКТ.

Інші методи ПЕРЕКОНАННЯ

Що ви думаєте про явище, яке у нас за столом зазвичай називають красивим словом “дипломатія”?
Настав час поговорити про світлі часи, коли я бачила ширму майстра з іншого боку. Думаю, у кожного з нас є свій типаж чи стиль гри. Мій – це сильні жінки, які вирішують питання перемовинами.
ПЕРЕМОВИНИ мають стільки різноманітних значень, контекстів і проявів, скільки взагалі існує ігрових, поза-ігрових та  життєвих ситуацій. Однак, як на мене, можна виділити групи найрозповсюдженіших.

ВАЖЛИВО: про ОБМАН ми поговоримо якось іншим разом:3

Йой, вчора ввечері я офіційно зцілилася.
Той ваншот, який пару тижнів тому перервався, через дещо травматичні події, вчора був повноцінно проведений.
І я в захваті від того, що з цього вийшло!

Мені треба було його дещо переписати, бо там брали участь в тому числі люди, що колись повністю або частково грали цю пригоду.
Скажу чесно, я не хотіла це робити. Цей квест чомусь мав для мене надто сентиментальну цінність. Проте часе це рішення виявилось єдиним правильним.

Через рік після того, як ця пригода була проведена вперше, я нарешті зрозуміла чого мені хотілося від неї! І все наче стало на свої місця.
Більше того, я навіть з'ясувала що робити з "дарковістю" свого світу.
І відповідь...
🥁🥁🥁
Нічого.
Я ще не до кінця зрозуміла як саме воно працює, але виявляється... Пригоди в темному світі не зобов'язані бути темними.
Можливо, це справді щось ламає.
Проте як на мене, деякі речі красивіші зламаними:3

Йой, а що робить фентезі прям ТЕМНИМ?
Не подумайте нічого поганого, ця інформація необхідна для конструювання абсолютно світлого світу:3

До чого це воно все.
Я нарешті добралась до місць на мапі, де ще не був проведений жоден кампейн! Зараз ця мапа стала важлива, бо тут відбуваються події книги, яку я зараз пишу.

“Кайдани у спадок” це фактично історія про місцеві традиції та історію. В центрі оповіді стосунки місцевої королівни з її охоронцем та їхні поневіряння. Сюжет дуже старий і тому романтичний, а світ, конфлікт і повноцінні персонажі повноцінно сформувалися от зараз. Досліджую власні можливості як можу.
І запрошую вас прочитати і стати частиною мого експерименту.

Лишаю посилання,
https://booknet.ua/book/kaidani-u-spadok-b457128

Завжди ваша драконка:3

Королівство Сезере. Жителі центральної частини Крила Дракона Дайнґеан-Дейреанах не мають привілею знати магію плетива. Замість цього, вони опанували хаотичне полотно Анорту та складених з нього Меж. Найвеличніші чаклуни здані навіть перебудовувати саму суть непрохідних стін, створених одним з первородних богів. Межа тисячоліттями розділяла нині об’єднані землі. Тепер товари та люди на химерних кораблях вільно пересуваються лабіринтами хаотичного туману.

ЙОЙ, МАПА! Сьогодні, як і обіцяла! Не обманула.

Йой,
Пост про зваблення і інші методи переконання відкладено на не визначений термін. Я намагалась себе пересилити, але поки важко.
Проте сьогодні буде мапа! (пишу це, бо якщо вже пообіцяла, то мені доведеться завершити основу сьогодні)

Нещодавно водила ДнД (намагалась) в спільноті, після довгої паузи.
Люди набиралися слабо, і от нарешті гра.
Я хвилювалася, оновлювала матеріали (пригода старенька, але люблю її). І ігнорувала тривожні дзвіночки в чаті, а дарма.
Все закінчилося тим, що вони намагалися зґвалтувати НІПа...
Я все закінчила в той самий момент і пішла.
Того вечора мені вдалося заспокоїтися, тому не була впевнена чи слід взагалі писати про таке.
Зараз не могла заснути, бо мене наздогнала тривога саме щодо тієї ситуації. Не думала, що водити може бути так страшно...

Я зла як пес зараз.
Почну здалеку. В тій частині світу де відбуваються події книги зараз, є специфічна система релігії. В південній частині королівства поклоняються провидицям-експедиціонеркам, які взяли псевдоніми з південних оповідок.
Тут південь — дуже метафорично "Греція", а північ — ще більш метафорично "Рим".
Проблема в тому, що я вирішила запаритись і обійтися не якимись переказами грецьких міфів і інтернеті, а посилатися на античні тексти.

Тож, за традицією...
Акт 1. Арахна.

Сцена 1. Кляті римляни.

Виявляється, що історія Арахни (цілком собі грецький сюжет) має єдину збережену цілісну версію і вона:
Записана римським поетом Овідієм. Тому, там не Атена, а Мінерва і решта приколів римлян.
Гаразд, з цим теж можна працювати та обігравати, але сам цей факт викликає в мене приступи невмотивованої агресії.

Акт 2. Аріадна.

Сцена 1. Меню версій.

На відміну від Арахни, Аріадна має цілий стос версій її історії. Контраверсійна постать, так би мовити. На щастя, тут і безпосередньо грецьких текстів достатньо. В мене виникла ідея: що як обрати одну грецьку версію, але версію Овідія з "Героїд" зробити основною. Це була помилка...

Сцена 2. Переклад.

Сьогодні був день, коли я дізналася про таку концепцію як авторське право на переклад.
"Героїди" Овідія — суспільне надбання. Це означає, що будь-хто може отримати до цього вільний доступ. Я можу читати його в оригіналі чи англійською загалом без зайвих проблем, можу використовувати його у власних цілях, та хоч перекладати. Для жодної з цих дій мені формально не потрібен чийсь дозвіл. Але не якщо я хочу читати це українською...
Всі переклади "Героїд" Овідія в Україні є комерційними і захищені авторським правом. Тобто навіть ознайомитися з ними неможливо, хіба купляти книжку.

І, ні, я зараз не хочу знецінити роботу перекладачів. Художній переклад — вияв мистецтва не гірший за інші. Мені не шкода грошей на книгу. Навпаки — купуйте книжки, підтримуйте авторів і перекладачів, це важливо.

Проте, я хотіла поговорити про те, чому такі тексти набувають статусу суспільного надбання. Ми і так знаємо мало. Багато людей, навіть авторів зараз не знають історій, на які "спираються" і знати не хочуть. І все що ми можемо — зберегти ці тексти доступними для ознайомлення. Шкода, що комерція подекуди перемагає просвітництво.

Йой, я повертаюсь, тепер остаточно.
Колись я розповім більше про ці вимушені творчі паузи, зокрема про мій моральний стан підчас та після них.
Але зараз про веселе.
Я шліфую авторський сетинг та намагаюсь зібрати інформацію про нього в одне місце. (Виявляється, це складно, коли нотатки виглядають як... ніяк). Але хочеться, щоб колись цей світ на крилі дракона виріс та вийшов за межі мого столу.
З цього приводу.
Увага.
Присядьте, якщо стоїте.
Я пишу книжку. І вже планую іншу.
Те, що на порядку денному зараз — історія моєї мрії. Про це я теж розповім ґрунтовніше. Наприклад, в мене майже готова мапа, нею теж поділюсь тут.
Є ще одна історія. Серйозніша і похмуріша (як і личить світлому і доброму світові) саме про Імперію Номрест, де зараз відбувається 99,9% пригод, які я веду.
Тож, хто втік поки мене не було — повертайтеся під драконяче крило. Буде багато творчого про творчість і про те як жити з її викликами. Про майстерний і грайливий контент теж не забуду.
Всіх люблю🐉

Панове, а коли вже правда буде красивою?

Хай лиха година ТЕОРІЇ оминає.

У кожного з нас є речі складні чи комплексні достатньо, щоб назвати їх незбагненними. Навіть для мене. Навіть в рамках мого власного світу. Знаю, надзвичайні новини, але я тут щоб бути щирою.

Акт 1. Явище.

Що стається з інформацією, коли вона отримується важко і невеликими порціями? Можливо, місяцями і роками впродовж великої кампанії? Рано чи пізно приходить момент ТЕОРІЙ. Та солодка мить, коли це все складається докупи в головах гравців. Чи ні?

Сцена 1. Залученість.

Якщо ваші гравці захоплено обговорюють ТЕОРІЇ щодо сюжету, розслідування чи світу, то пишайтеся собою. Це означає, що вони залучені у ваш світ і це одне з великих досягнень майстра. Такого зазвичай не стається зі світами у які не вірять. Ваші гравці бачать і запам’ятовують деталі, щоб потім вплести їх в цей химерний вузлик з припущень, можливо ще більш заплутуючи історію. Хіба це не прекрасно?

Сцена 2. Пам’ять.

Слід зважати на те, що гравці можуть послуговуватися набагато меншою кількістю інформації, ніж ви думаєте. Ми маємо перед собою нотатки чи якісь плани, тримаємо в голові чи на папері повну картину. І тому часом буває важко і боляче зрозуміти одну річ: Ні, вони не знають всього що я маю на увазі.
Є багато речей, які можуть не здаватись важливими в моменті, поки ти не бачиш ситуацію повністю. Ви колись пробували збирати пазли з різних наборів по всій квартирі, не маючи коробки від жодного з них? Гравці переживають той самий досвід.

АНТРАКТ.

Акт 2. Правда.

Сцена 1. Хибні теорії.

Тож, коли ми знаємо про те, що гравці не можуть знати всього, навіть якщо ви про це казали… Засилля хибних ТЕОРІЙ досі каже про не цілісне оповідання? По-перше, так. По-друге, мова не про книгу чи фільм. Якби ви дивились детективну повнометражку по 20 хвилин раз на тиждень, вам би теж здалося, що оповідь не цілісна. Але чи є це наша задача? Звісно, тримати кампанію хоч скількись близько червоної нитки сюжету – непогана ідея. Вести нотатки – навіть гарна думка. Проте, що як ми проведемо на цій зустрічі настільки гарний час, що просто не подумаємо взяти олівця до рук? Чи це буде гірший досвід? Для мене - точно ні (хіба що гірший від того варіанту, де ми маємо таку саму гарну пригоду, але всі ще й все записали і потім яяяяк зрозуміли задум великого зла!).

Сцена 2. Більше не хибні теорії.

Мені було сумно спостерігати за тим, як наче гарно прописана детективна лінія пішла шкереберть після великої паузи. Це жахливе відчуття. Але я знайшла вихід. Почала перетворювати ТЕОРІЇ, які мені припали до душі, на істину (якщо це можливо і не шкодить історії, звісно). Чи це чесно? Вирішувати не мені. Втім, це дуже весело. До того ж, це допомогло мені уважніше ставитися до таких обговорень. Раптом народиться щось феєричне.

ЗАВІСА

Знаю, що ви це читаєте, я чую кожне слово, особливо красиве і необережно кинуте😇

Кожен коваль свого ВІДПОЧИНКУ.

“Взяти ще 5 групу та тиждень? Взагалі не проблема, бо, якщо подумати, на тиждень можна водити аж до 9 груп (якщо на вихідних водити по дві за день). Тож, вам підійде вечір неділі?”

Акт 1.
Сцена 1. Розваги.

Мені подобаються настільні рольові ігри (знаю, неочікувано). Тому, вони стали важливою частиною мого дозвілля. Що поганого в тому, щоб проводити вільний час за улюбленою справою? Спочатку це були 4 години на тиждень. Потім - 8… 12… 16… 22… Мова про безпосередній час за столом. Це весело. Це цікаво. Це розважає.

Сцена 2. Криза.

Через декілька місяців такої подорожі, я наче перестала генерувати ідеї. Ні, не подумайте, я досі писала пригоди, щось вигадувала, водила, більше імпровізувала з ідеями гравців. Але мене покинуло це іноді несподіване, натхненне почуття якоїсь іскри “Дідько, це геніально!”.

Сцена 3. Кінцева.

За рік я ледь не зненавиділа те, в що була так закохана. Це стало рутиною та відверто неприємною роботою. Ніколи не думала, що радітиму тому, що якась гра скасовується чи ще щось таке. Я стала байдужа до чогось емоційного, дуже дратівлива до будь-яких тригерів. Стало важко запам’ятовувати, бо накопичилось багато матеріалу з кожної пригоди. І я більше не хотіла це пам’ятати.

АНТРАКТ.

Акт 2.
Сцена 1. Дозвілля.

Виявилося, що не все приємне чи цікаве це ВІДПОЧИНОК. Тож, заради мого швидкого повернення, я поділила дозвілля на дві категорії. розваги та ВІДПОЧИНОК. В чому різниця?

розваги покликані принести задоволення.
ВІДПОЧИНОК не має цього на меті.
розваги потребують енергії та витрачають її.
ВІДПОЧИНОК відновлює сили.

Коли між цими двома категоріями є якийсь баланс, шанси повторити мою долю в першому акті різко падають.

Сцена 2. Тиша.

Зазвичай, щоб сталась творчість - необхідний простір. Щонайменше, мої найулюбленіші ідеї народжуються саме в тиші, коли нічого не займає думок. На жаль, розваги часто не можуть цього дати. Особливо в умовах глобальної втоми. Та ВІДПОЧИНОК може. Він може дати той простір, той чистий аркуш, щоб щось сталось.

Натомість, іноді розвага може дати поштовх та миттєве натхнення. Саме тому, у мене навіть думки не було замінити одне іншим.

ЗАВІСА

Тож, піклуйтесь про себе, про своїх майстрів, плануйте ігри (знаю, важко), плануйте ВІДПОЧИНОК (знаю, ще важче).

*А я майже повернулась з відпустки.