лід на вікні
і дві пташки живуть на моїх руках

І плачу від того як сильно люблю
їх спів коли північ
і мову
якою говорить душа
чужа і холодна до мене

і плачу від того що нема в мене серця
як в сонця узимку немає тепла

і врешт хтось чужий візьме мою руку
і підведе десь до краю
і покаже як гарно складалось життя
шоб я порадів
з того скільки пісень
стали значити щось зовсім інше

і як заплачу утретє
то відступить назавжди
наш вічний голод

і десь за межею
настане весна

🕊️