Я вже якось згадував, що покладаюся на три тести для оцінки себе. Про один (від компанії Рея Даліо) я написав ще тоді, а зараз зʼявився привід згадати ще один: 16personalities. Насправді це безплатна і трохи простіша версія тесту Маєрс-Бріґс (на який Рей Даліо теж посилався), розробленого дочкою-психологинею та її матірʼю під натхненням від книги Карла Юнґа «Психологічні типи».
Тест дає на диво точні результати, але мова не про те. Я проходив його тричі: у 2018, 2020 та 2023. І перші два рази отримував INTP-A профіль, який вони називають Assertive Logician. А ось останній раз показники незначним чином змінилися, і я «став» ISTP-A, або Assertive Virtuoso. Головна зміна відбулася в другому параметрі, як можна побачити по літерах, тобто на шкалі від N (iNtuition) до S (obServation or Sensing). У 2018 я начебто покладався на інтуїцію на 67%, у 2020 — лише на 52%, а у 2023 всього на 48% (тобто тепер став на 52% спостережливим 🧐).
Все це схоже на маячню, проте я зауважив, що приблизно в той самий час я став доводити до кінця деякі свої ініціативи: почав і дописав невеличку бібліотеку для QML разом з детальною документацією, якісь там модулі десь, трохи поконтрібʼютив в опенсорс… та навіть полички в хаті понавішував!
А днями трапився відос, де чувак проводить паралель між тим, як ми граємо в ігри та як робимо все інше в житті, на що його своєю чергою наштовхнула фраза з «Джона Віка», що звучить як
«How you do anything is how you do everything»(сама фраза походить чи то з дзен-буддизму, чи хтозна-звідки ще).
Поміркувавши, я зрозумів, що мій підхід до ігор завжди був приблизно такий: раз в ніколи я сідаю за компʼютерну гру, граю в неї майже цілодобово, і десь годин за 30–35 мене відвертає. Тож якщо гра коротка, я її встигаю пройти, а якщо ні, то просто кидаю. Цікаво, що свої пет-проєкти я зазвичай робив так само!
Аналізуючи далі, я збагнув, що схожий підхід у мене був також в універі: я цілий семестр розслаблявся, а потім рвав дупу, щоб закрити сесію за пару тижнів. (Я гроші не платив, тож окремим челенджем завжди було домовитися з викладачем про хоча б дозвіл на те, щоб здати всі лаби, практичні завдання тощо).
Але так було не завжди. Ще раніше я вчився у коледжі, а до того у школі. У мене завжди була гарна памʼять і швидкий мозок, тож я не мав значних складнощів з програмою навчання. Відмінність же була у тому, що я вчився регулярніше і більш поступово. Але в якийсь момент став покладатися на швидку памʼять занадто сильно.
Back to present day. Я пройшов свою нині улюблену гру Mass Effect (200 годин), я пройшов Baldur's Gate 3 (300 годин), у мене є як робочі, так і особисті ініціативи та проєкти, які хоч і неквапливо, але все ж просуваються впродовж доволі тривалого часу. Всі ці штуки поєднує той факт, що я більше не намагаюся подолати їх ривком — натомість я спокійно планую, а потім крок за кроком виконую.
Якщо я вам просто скажу: «start small, stay consistent» — це не допоможе. Тобто звісно саме так робити і треба, але… як себе змусити?
Моїми найголовнішими блокерами були: 1) відсутність відчуття, коли вже час спинитися (щоб не набридло завчасно) та 2) нездатність змусити себе зробити ще одну ітерацію (бо вже встигло остогиднути на попередній). Іншим аспектом була деяка моя ідеалістичність, яка сильно заважала, але на щастя поволі перетворюється на прагматичність, про що свідчить згаданий вище тест. Ну і ще купа чого.
Отож, підсумки не підбиваю. Кидайте свої результати тестів у коментарі.