Сіпласпластик

Щось не злетіло з self-driving cars у автовиробників, еге ж? А стільки галасу було. Ну зате ШІ-шка відоси навчилася генерувати, дуже корисно: нарешті можу дивитися лайнячу рекламу зі штучними людьми 🫠

Ну нічо, помріймо, як могло б бути. Ми-то з вами програмісти, тому нам має бути очевидно, що оці всі лідари або, прости господи, камери 🚗 — це все дурня доти, доки на дорогах купа ідіотів за кермом. Натомість треба переробити все з нуля 🙂 Як у тому радянському анекдоті про сантехніка: «Все прогнило! Всю систему треба міняти».

Щоб самокеровані автівки працювали, треба, щоб на дорогах були лише вони. Джедаї, що їздять 200 км/год, та інші любителі врум-врум — вам на ізольований трек.

Якщо всі автівки керуються компʼютерами, то нема сенсу вже запарюватися спробами вгадати, що в який бік рухається. Натомість пропоную розробити протокол для прямого спілкування між автівками на середній відстані — скажімо, до 500 м. Нехай всі передають своє положення й вектор руху.

Ну й, мабуть, анонсують свій намір: наприклад, змінити смугу. Тоді «сусіди» апрувлять і підлаштовують власний план руху під це. Для автобанів цього вже достатньо (хоча з тваринами питання відкрите). Та й з гіпотетичними перехрестями рішення тривіальне.

Але в цілому з містами поскладніше — там тварин багато, зокрема людей. Доведеться канєш якось реагувати на раптові перешкоди, тож лідар все-таки стане в пригоді. З іншого боку, аварій все одно буде менше, бо цілий ланцюжок автівок зможе загальмувати одночасно, раптом шо. Та й зараз всі з телефонами все одно, тому можна прямо в них якісь маячки бахнути.

Змінити все за ніч не вийде, звісно, тож все одно буде якийсь перехідний період. Скептикам нагадаю, що всього 130 років тому асфальтових доріг у світі взагалі майже не було, і нічого — набудували.

Спершу зробімо окремі дороги, куди можна заїжджати лише на безпілотних автівках. В Європі тій же вже й так купа місць, куди можна вʼїжджати лише на дофіга екологічному транспорті, хоча далеко не всі такий мають, тож схожі прецеденти є. До речі, прокладати при цьому нові дороги зовсім не обовʼязково — можна просто заборонити людям-водіям використовувати наявні. Їх і так забагато.

Якийсь час керованим людьми й безпілотним автівкам, певно, доведеться співіснувати на деяких ділянках. Повертаємося до того, з чого починали: як передбачити, що та людина зараз учинить? А ніяк! Просто дамо пріоритетний проїзд самокерованим.

Щоб якомусь розумнику не спало на думку проскочити без черги, треба захисний механізм. Просто ставитимемо в усі нові автівки такий самий трансивер для обміну інформацією з сусідніми транспортними засобами, але без усієї моташки типу лідарів, дорогих процесорів для обробки всієї інфи, побудови маршруту тощо. Натомість блокуватимемо електронно педаль газу й повільно зупинятимемо автомобіль за узгодженим з навколишніми тачками вектором — почекає! ESP32 за три бакси справиться.

За порадою мого дружбана можна ще таврувати застарілі автівки якимсь кольором, щоб усі одразу знали, хто не йде в ногу з прогресом і плює на безпеку решти 😡

Однією з не надто явних переваг ще буде те, що можна позбутися цих мерзенних повсюдних дорожніх знаків (панове з @roadsigns_ua, без образ — ваші класні). Безпілотним автівкам вони не потрібні, бо можна чисто за навігатором їздити. Щоправда, мапи доведеться складати детальніші, а це все гроші. Тому свіжі мапи не лише обовʼязкові для виїзду на дорогу, а ще й платні. У літаків уже так, і нічо — люди платять, але продовжують літати.

З паркуванням теж легше, адже не обовʼязково кидати автівку під будинком — вона може сама поїхати на відведені для цього місця. А коли вам треба поїхати кудись, то просто викликаєте її назад. Якщо вона далеко, а їхати треба терміново, то можна доплатити за пріоритетність. Упевнений, монополісти-техногіганти цю фічу зацінять.

Оце все вже трохи схоже на майбутнє, а не оті ваші Waymo чи хто! Ану, про що я ще забув? Пропонуйте ідеї.

P.S. На відео звичайна автівка звісно. Додав для демонстрації проблеми з водіями-людьми.

Ух, яку ж класну доповідь подивився: «Scott Jenson: Are we really going to use the same Desktop UX forever?»

Чітке попадання в зону моїх найбільших інтересів! Крутецький дядько й чудова подача матеріалу. Як і всі найкращі спеціалісти — має геть кепське відчуття часу 😂, тому ледве вклався в 40 хвилин.

Мені дуже відгукується, як у нього підгоряє дупа від терміну UI/UX. У мене теж горить (і ще від C/C++, як ви знаєте), бо UI — це лише крихітна частинка UX. Ось у мене світло в коридорі само вмикається-вимикається, і для мене це майже ідеальний UX, хоча жодного UI там нема — воно просто працює.

А взагалі головна тема така: фактично вже дуже довго нема жодного розвитку інтерфейсів для настільних систем, хоча останні нікуди не поділися (і не подінуться), бо Apple та Microsoft перестали ризикувати. Тож він пропонує підняти десктопний лінукс з колін 🙂

Та подивіться самі, короч. У нього там є декілька прототипів цікавих, однак, головна ідея звісно не в них, а в тому, що треба експериментувати 🧪

Отже, справив приємне враження на мене цей чувак. Я б із таким попрацював, бо явно є, чому повчитися. А поки, мабуть, книжку куплю.

«Порекламую» вам український сайт, який мені дуже подобається. Взяв слово в лапки, бо як і все в цьому каналі — це моя особиста рекомендація, про яку мене ніхто не просив.

Отже, називається він GRAVK (хз, що воно значить). Якийсь чувак десь рік тому, схоже, втомився від того, що немає зручних сервісів, де можна було б відстежувати ігри, які граєш чи плануєш, тому сів і написав власний. Я ду-у-уже полюбляю ігри, як ви могли зрозуміти, хоч і граю доволі рідко, тому одразу зрадів появі такої штуки. Щоправда, рік почекав, щоб упевнитися, що це не просто пет-проєкт, який зникне за тиждень… Ну, ви знаєте, як воно буває.

По-перше, сайт зроблений якісно. Він доволі симпатичний, швидкий, явно зроблений зі смаком. Згадуючи умовну Кінобазу, у мене щелепу зводить від жахливого дизайну, а тут все прям класно. (Шкода, що для фільмів та серіалів ніхто поки не спромігся зробити нічого нормального).

По-друге, автор (до речі, ось його профіль) постійно розвиває сайт, додає нові фічі, покращення тощо. Особливо зручно, коли після всяких великих конференцій на кшталт TGA чи Gamescom на ґравку з'являється список з усіма представленими іграми. Та й взагалі як щойно анонсовані, так і дуже старі ігри там майже завжди присутні, а якщо ні, то можна попросити їх додати.

До речі, цікаво, як це технічно зроблено. Мабуть, тягне обкладинки й описи з усіляких там SteamGridDB чи я навіть хз. Як би ви це робили? І чому ніхто досі цього не зробив для фільмів?

По-третє, і це найголовніше, на сайті не надто багато народу поки — 1873 користувачі на цю мить — але люди дуже активні! Постійно з'являються нові оцінки, довжелезні рецензії, цікаві списки тощо.

Мені особисто ще дуже корисно, що сайт показує зріз саме української авдиторії. Жодний розробник на цей сайт не дивиться, а це значить, що рейтингам поки можна вірити — нема сенсу робити накрутку чи навпаки руїнити оцінку.

Словом, більше б таких продуктів, особливо українських. Зверніть увагу, що там навіть жодного ШІ-чату нема серед фічей — це вже рідкість у сучасності 🤣

Ви ж знаєте, що я полюбляю Tailscale 💠 попри те, що недоліків у них теж вистачає? Але самі, певно, досі не спробували.

Ну так ось тепер навіть не обовʼязково реєструватися, бо вони випустили нову утиліту tailcat! Це звісно не повноцінний Tailscale, бо тут в принципі нема обліковки, користувачів, ACL, сервісів тощо — навіть айпішників нема.

Зате можна зробити отак:

tailcat serve 3000

щоб дати комусь доступ до вашої чергової вайбкодової To Do app.

Коли запускаєте команду, воно видає вам ефемерний ключ, з яким на іншому боці так само запускаєте tailcat — і вуаля. Якщо прямого доступу між вузлами нема, воно через їхній DERP порезолвить, створить WireGuard-тунель, і байтики побіжать.

Можна так файли перекидати один одному тупо через пайп, можна SSH-доступ організувати, можна дати ШІ-агенту доступ до якогось свого сервака на один раз, можна ще багато чого. NAT чи не NAT — по боку. Порти прокидати на роутері не треба, нічого взагалі більше не треба.

Якщо tailcat serve убити, то ключ інвалідується й наступного разу згенерує новий. Хоча є спосіб зробити постійний ключ, для такого я радив би усе ж повноцінний Tailscale, бо там значно більше контролю. Інакше хто завгодно, хто цим ключем заволодіє, зможе отримати доступ до вашого ресурсу.

І так, я знаю, що це далеко не перша подібна тулза. Та все ж мені подобається, що ця контора робить корисні й зручні штуки. Згодом, думаю, прийдуть часи, коли я буду всюди писати, яка ж лайняча компанія, та поки що ні 🙂

Там Basecamp навайбкодили CLI та TUI на 🦶 для своєї пошти HEY — нарешті можна не лише через їхню веб-версію заходити: https://github.com/basecamp/hey-cli.

Я поки не пожалкував стосовно переходу на HEY — досі найзручніша мені пошта. Але відсутність IMAP чи якоїсь апішки трохи підбішувала.

З цікавого: команди по дефолту пишуть JSON, якщо далі в ланцюжку стоїть ще щось:

До речі про UX. Знаєте ж оцей ідіотизм з «утримайте ⌘Q», який в певний момент всі почали собі додавати? Телеграм той же, наприклад. Хочу побажати людині, яка це вигадала, побільше незручностей у житті.

А вам розповім лайфхак, про який не всі знають: замість затискання клавіші можна просто двічі натиснути 😉

До речі, лайфхак стосовно семантичних версій. Коли мене змушують використовувати саме цей формат, я нерідко пишу щось на шталт 2026.8.13 — ще семантичніше вже нема куди 😉

Бляяяя, їх все-таки ламанули 😂

Певно, скористаюся шансом усім нагадати, як важливо підтримувати українські локалізаційні спілки, особливо ті, чиї переклади виходять з іграми офіційно. Варто хоча б Шлякбитраф підтримати через патреон чи монобанк (там, до речі, якийсь розіграш призів нині за донати).

Мрію про часи, коли всі нові ігри виходитимуть одразу з українською! 💛

🤣🤣🤣😂

Усі ж подивилися вже доповідь автора SQLite 🪶 і Fossil ☠️? Дуже раджу витратити цю годину, щоб дізнатися, як команда з трьох головних мейнтейнерів підтримує один з найбільш вживаних у сучасності продуктів. Дядько розповідає про те, як у них побудований процес тестування. Дуже цікаво!

Я й сам нещодавно перевів деякі свої self-hosted штуки з постгреса на SQLite, зокрема Forgejo та Paperless-ngx. Мотивацією було те, що на моїх обʼємах даних геть нема сенсу тримати окремі контейнери PostgreSQL 🐘 чи навіть один екземпляр з кількома БД, що обслуговував би всі проги як сервіс. Натомість маю просто по невеличкому файлу — легко бекапити. Тим паче туди дуже рідко щось пишеться.

Ще днями кумедна історія була з тим, як JFrog аналізувала вразливості, які нещодавно знайшли в SQLite, і виявила, що 54 з 55 — це ШІ-слоп 🤣 «Coding is solved» чи як там?

Хто читає цей канал давно, знає, наскільки я полюбляю 1Password. Завдяки ньому в мене SSH-ключі навіть не лежать на диску, а .env я можу комітити без остраху.

Що я не люблю — це коли вони підіймають вартість передплати 😠

Але мало хто знає, що можна отримати безплатно 1Password Teams, який зазвичай коштує 25 баксів на місяць, якщо ви розробляєте щось з відкритим кодом. Люблю, коли компанії не лише користуються надбаннями цивілізації, але й чимось віддячують. (Раніше вже писав, як аналогічним чином отримав ліцуху на Araxis Merge).

Для отримання 1Password на дурняк треба мати якийсь плюс-мінус корисний проєкт з відкритими сирцями й подати заявку через GitHub 🐈 або написати їм на пошту. Важливо, щоб цей проєкт не використовувався комерційно (але вести іншу комерційну активність паралельно можна звісно). Переглядають такі запити вони раз на тиждень-два, тому доведеться трохи почекати ймовірно. Тим не менш, це реальна можливість.

Ось і я нарешті зможу перенести всі ключі, паролі й токени з особистої обліковки (за яку досі плачу й продовжу) в ту, що повʼязана саме з проєктом.

Це також допомагає закрити питання обміну всім важливим, зокрема секретами, між людьми в команді на випадок, якщо перестану бути головним мейнтейнером.

Зараз дід Сіпласпластик знову буде нити про системи побудови проєктів на 💻 та суміжні теми. Я вже писав раніше неодноразово про Qbs, Xmake та інші. Також писав, наскільки не люблю CMake 🤮.

Моє особисте емпіричне правило таке: якщо виникає потреба в зневаджувачі для ваших скриптів, які перетворюють код на те, що можна запустити, то щось іде геть не так.

Microsoft колись додала можливість налагоджувати CMake-скрипти прямо у VS, а зараз оце побачив тулзу, яку хтось собі навайбкодив з ImGui — dcmake називається.

І перш ніж вебпрограмісти посміються з бідних нативщиків, я вам «напамʼятаю», що якихось 10–15 років тому можна було деплоїти вебзастосунки перетягуванням файлів з локальної теки на віддалену — іншопланетні технології. А зараз список з тудушками не запустиш без компіляторів, бандлерів, мінімайзерів, тришарового докера й обліковки на Cloudflare 😉

Повернімося до нативних програм. Чого так важко-то?

Насправді головна складність навіть не в тому, щоб компілювати й запускати програму (хоча в C++ навіть це випробування, якщо є зовнішні залежності). Локально-то я її запускаю в себе! А от розповсюджувати — це проблема. У ембедерів, до речі, від цього голова так не болить.

Маємо три основні настільні системи та пару мобільних. (Раніше ще Symbian, Windows Mobile та Maemo були — шкода що померли). Пишете ви програму на комп з використанням «кросплатформного» фреймворка на кшталт Qt. Очікування: сьогодні написав, а завтра всі користуються. Для програм рівня калькулятора десь так і буде, а для чогось серйознішого — без шансів.

У кожної ОС своя атмосфера. На вінді 🪟 бінарь і ліби всі в одній теці лежать, іконки *.ico, треба інсталятор, треба якийсь там vcredist_x64.exe, автозапуск через реєстр тощо. На macOS 🍏 інсталяторів найчастіше нема (але інколи є!), зате є особливий архів з прогою; сама прога показується як файл, але насправді це тека зі своєю особливою структурою, яка чітко описана в специфікації, але яку всі порушують, навіть сама Apple — ліби в одній теці, бінарі в іншій, ресурси в третій; іконки *.icns (це шо взагалі‽), автозапуск через сраку; треба обовʼязково підписувати всі бінарі ключем (на вінді взагалі-то теж) тощо. На лінуксі 🐧 взагалі зоопарк технологій: бінарі, які запускаються, та бібліотеки можуть лежати по різних теках прямо в системі, а можуть не лежати; може бути AppImage (zip з прогою), може бути Flatpak (контейнер), може бути абишо, може не бути ліб, іконки хтозна-де, ярлики бозна-як.

Звісно, можна це все захардкодити в тулінг. Можна знайти спільний знаменник по фічах, але це завжди дуже вузенька множина. Наприклад, механізми для асоціювання файлів з програмою всюди різні. На деяких ОС є унікальні фічі (як той же QuickLook на macOS). А додати сюди ще iOS та Android (або якусь tvOS), то буде ще більше розбіжностей. Жах.

Можна компонувати все статично, і тоді бандлити значно легше, та я поки щось не бачив хороших UI-фреймворків для цього. 💻 під LGPL, та ще й на C++ — таке собі. Без фреймворків писати — забагато зусиль.

Памʼятаю, як ми писали редактор для дизайнерів під macOS та вінду. Довелося використовувати щонайменше 5 різних мов: C++, QML, JavaScript, Qbs (фактично несумісний діалект QML), InnoSetup. І це я не кажу про всілякі мови розмітки чи конфігів.

Отже, воно й не дивно, що для систем побудови програм уже зневаджувачі пишуть. Як і не дивно, що контейнеризовані програми з веб-UI перемогли (чи навіть просто запакований бравзер). Працює тепер, правда, все як лайно: повільно й криво.

А тепер лишилося тільки вайбкодом це обмазати додатково. До речі, звернув увагу, що собі можу з ШІ-шкою навайбкодити якусь тулзу — і мені загалом норм. А ось коли хтось інший вайбкодить, то якось навіть лячно запускати 😆 «Не настільки й сильно воно мені треба» гг. Той же dcmake з початку цього допису навіть не запускав урешті 😅