Сьогодні нашому редактору й дорогому другу Саші Кравчуку мало б виповнитися 40 років.

Ця дата — ще одне нагадування про невимовний біль від його втрати. Уже два роки ми без нього: живемо, працюємо, тримаємося. Але відсутність Саші постійно нагадує про себе — у ненаписаних важливих текстах, небачених і неходжених стежках, у браку дружньої підтримки.

Водночас ті, кому пощастило знати Сашу, щодня відчувають його присутність. Вона допомагає нам радіти кожному дню, підтримувати близьких — так, як це завжди робив Саша. Вона триває у його дослідженнях соціально-економічної нерівності, які допомагають краще розуміти суспільство, у якому ми живемо, і боротися за справедливість.

Ці два роки ми не перестаємо дивуватися тому, скільки Саша встиг зробити за той час, що був з нами, і жалкувати за тим, скільки всього він міг би ще зробити. Ми бережемо пам’ять про нього — ділимося спогадами, його ідеями, його натхненням і вірою в краще майбутнє.