1 жовтня 2026 року під час виходу на бойову позицію загинула Іванка, позивний «Гайка», — займала посаду бойової медикині 39-го окремого батальйону морської піхоти.

Іванка була анархісткою, феміністкою і доброю подругою багатьох із нас. Свої лібертарні ідеї вона втілювала в усьому, до чого долучалася: від стосунків із людьми до активізму та життя в армії, де їй фактично доводилося виборювати для себе місце в патріархальній структурі.

Родом із нині окупованого Рубіжного, Іванка досліджувала Донбас, його культуру та людей. Вона була співзасновницею феміністичної громадської організації «Білкіс», членкинею «Феміністичної майстерні» у Львові та активісткою одеського Street Aid Daily. Іванка постійно вигадувала й організовувала нові проєкти, робила самвидави, проводила лекції та долучалася до ініціатив, які вважала важливими.

Однією з таких справ для неї була робота з дітьми. Разом із «Садами Донбасу» Іванка перекладала й озвучувала дитячі казки — про рівність, веганство, Донбас і війну. А у 2023 році поїхала до звільненого від російської окупації Святогірська, де волонтерки й волонтери з різних міст України допомагали відновлювати місто та організували літній табір для місцевих дітей, про який ми тоді зняли репортаж.

За кілька місяців після цього Іванка мобілізувалася. Сьогодні пропонуємо ще раз подивитися цей репортаж і згадати Іванку такою, якою її пам’ятають друзі й подруги, — завзятою, уважною до інших, сповненою тепла й турботи, що їх вона приносила в кожну справу, за яку бралася.